098 690 42 28 (пн-пт: з 9 до 18 г.)

 

- По благословению Преосвященнейшего Боголепа,
епископа Александрийского и Светловодского -

Фейсбук
ВКонтакте
Твиттер
Youtube

 А если это так, то что есть красота И почему её обожествляют люди? Сосуд она, в котором пустота, Или огонь, мерцающий в сосуде? Н. Заболоцкий Сколько удивительных ипостасей сокрыто в слове «женщина»: мать, жена, возлюбленная, вдохновительница...

Желающие оказать помощь в развитии Александрийской епархии, могут перечислить средства по следующим банковским реквизитам:

Управління Олександрійської єпархії Української Православної Церкви, ЄДРПОУ 35615671, р/р 2600130117920, ТВБВ №10010/0149, філії Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк" МФО 323475. (Рішення ДПІ в м.Олександрії №4 від 25.03.2008 р. про включення до Реєстру неприбуткових організацій).

Великий піст

Великий піст – є найваж­ливіший і найдавніший з бага­тоденних постів. Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустині, він же вводить нас у Страсний тиж­день і потім до радості Праз­ника празників – Світлого Христового Воскресіння.

Святий Великий піст – час мо­литви і покаяння, коли кожен повинен випросити у Господа відпущення своїх грі­хів (говінням та сповіддю) і достойно причаститися Святих Христових Таїн, згідно заповіді Христової (ін. 6.53-56). Ще у Старому Заповіті  Господь звелів синам Ізраїлевим що­року давати десятину (десяту частину) з усього, що вони придбали, і виконуючи по­веління Господнє, отримували благословіння у всіх справах своїх. Знаючи це, святі апос­толи постановили і для нашої користі десяту частину року, а це час Великого посту (святої чотиридесятниці) присвя­чу­вати Богові, щоб і ми були благословенні у всіх справах наших, щорічно очищаючи себе від гріхів своїх, вчинених протягом цілого року.

Великий піст – Свята Чо­тири­десятниця – є Богом виз­начена десятина кожного року (за приблизним підрахунком 36 днів, не рахуючи недільних днів), яку ми, залишаючи на цей час життєві веселі розвали, присвячуємо переважно на служіння Богу – на спасіння своєї душі.

Великий піст має три під­готовчі тижні.

Перший підготовчий тиж­день до Великого посту на­зивається „Тижнем Митаря і Фарисея”. У цьому році він  розпочнеться 1 лютого. На літургії у цю неділю читається Євангельська притча про Ми­таря і Фарисея, з метою по­казати, що тільки слізна молит­ва і смирення, як у  Митаря, а не перелік своїх добрих справ, як у Фарисея, можуть при­вернути до нас  милосердя Боже. В цей тиждень піст у середу і п’ятницю відмі­ня­ється.

Другий підготовчий тиж­день називається „Тиждень про блудного Сина”. У зво­руш­ливій притчі „про блудного  Сина”, яку ми чуємо на літургії у Євангельському читанні, церква навчає нас надіятися на милосердя Боже, якщо ми щиро покаємося у своїх гріхах.

Третій підготовчий тиждень називається „М’ясопусним” або „Сирним”, а в народі він ще називається „Масляною”, тому що із скоромної їжі у цей тиждень дозволяється їсти тільки сир, молоко, масло і яйця. Сама неділя „М’со­пус­кого тижня” називається „Не­ділею про страшний суд”, бо на літургії читається Євангеліє про страшний суд і про ос­танню відплату, чим свята церква бажає спонукати гріш­ників до покаяння.

Остання неділя перед Вели­ким постом називається „Си­ропусною”, бо нею закінчуєть­ся споживання молочних про­дуктів і яєць. На Літургії чи­тається Євангеліє (Мф.6. 14-21) за прощення образ ближ­нім, без чого ми не можемо отримати відпущення гріхів від Отця Небесного. Відповідно до цього Євангельського читання християни мають бла­го­чес­тивий звичай просити у цей день один в одного прощення гріхів, свідомих і несвідомих, і робити все, щоб примиритися з ворогуючими. Тому цю не­ділю прийнято називати „Про­щеною неділею”, після якої настає Великий Піст (свята Чотиридесятниця) – в цьому році це 23 лютого.

Під час Великого посту кожен тиждень присвячений згадці про якусь особливу подію чи особу, яка закликає грішну душу до покаяння в надії на милосердя Боже.

 Перший тиждень Великого посту відрізняється особливою строгістю, а богослужіння особливою тривалістю. В перші чотири дні (понеділок, вівторок, сере­ду і четвер) на Великому по­вечір’ї читається канон святого Андрія Критського.

У п’ятницю першого тижня після закінчення Літургії Пе­ред­о­свяче­них Дарів здійсню­єть­ся освячення колива (відва­реної пшениці з медом), в пам’ять святого великомучени­ка Фео­дора Тірона, який подав благодійну допомогу христи­янам для збереження посту.

Візантійський імператор Юліан Відступник у 362 році наказав у місті Антіохії таємно окропити кров’ю ідоложер­товних тварин усі їстівні при­паси. Але святий великому­ченик Феодор Тірон, спалений у 306 році, відкрив у сні Антио­хійському єпископу Євдоксію Розпорядження Юліана і звелів упродовж всього тижня нічого не купувати на ринку, а хар­чуватися коливом.

У першу неділю Великого Посту – Торжество Пра­во­слав’я, свято, встановлене царицею Феодорою у 842 році в пам’ять відновлення шану­вання святих ікон.

У другу неділю Великого Посту поминається святий Григорій Палама, який жив у ХІV столітті, згідно з Право­славною вірою він навчав, що за подвиг посту і молитви  Господь освітлює віруючих благодатним своїм світлом, яким сяяв Господь на Фаворі.

У третю неділю Великого посту за всенощною вино­ситься Святий Хрест для по­клоніння віруючим. Церква виставляє в середині Чоти­ридесятниці віруючим Хрест  для того, щоб нагадуванням про страждання і смерть Гос­подню надихнути і зміцнити віруючих на продовження под­вигу  посту. Святий Хрест залишається для поклоніння впродовж тижня до п’ятниці. Тому третя неділя і четвертий тиждень Великого Посту нази­ваються „хрестопоклонними”.

У четверту неділю зга­ду­ється святий Іоанн Ліствичник, який написав твір, де показав порядок добрих діянь (у ви­гляді східців), які ведуть нас до Престолу Божого.

В суботу на п’ятому тижні від­бу­вається „Похвала Пре­святої Богородиці”. Читається урочистий Анафіст Богородиці  для зміцнення у віруючих надії на Небесну Заступницю, яка, визволяючи від ворогів ви­димих, тим більше готова нам допомогти у боротьбі з во­рогами невидимими.

У п’яту неділю відбувається послідування преподобної Марії Єгипетської, церква дає в особі цієї святої взірець справж­нього покаяння, показу­ючи на ній приклад неви­мов­ного милосердя Божого до грішників за їх покаяння.

Шостий тиждень присвя­чений підготовці віруючих до гідної зустрічі Господа з гіл­ками добрих справ і до спо­мину страстей Господніх. У суботу на 6-му тижні зга­ду­ється воскресіння Ісусом Хрис­том Лазаря (Лазарева субота).

Шоста неділя Великого пос­ту є великим двунадесятим святом, коли відзначається урочистий вхід Господній в Ієрусалим на вільні страж­дання. Це свято має іншу назву – Вербна неділя, неділя Ваій і цвітна. На Всенощній освя­чуються розбруньковані гілки верби (Ваіа) чи інших рослин. Освячені гілки роздаються богомольцям, з ними при за­палених свічках віруючі стоять до кінця служби, знаменуючи перемогу життя над смертю.

Після Вербної неділі настає Страсний тиждень. Таку назву цей тиждень має тому, що він присвячений споминам про останні дні земного життя Спасителя: Його страждань, хресної смерті і поховання. Понеділок, вівторок і середа цього тижня присвячені згаду­ванню останніх бесід Господа Іісуса Христа з народом і уч­нями.

За величністю згадуваних подій усі дні Страсного Тижня називаються Великими.

Особливо зворушливі спо­ми­нами, молитвами і наспі­вами останні три дні. 

Служба Великого (чистого) четверга присвячена спомину омовіння Іісусом Христом ніг учням, Тайної Вечері, молитви Іісуса Христа в саду Геф­си­манському та зради його Іудою.

Служба Великої П’ятниці присвячується згадуванню страждань Спасителя, Його смерті і поховання. На Утрені (служиться ввечері у четвер) читаються дванадцять Єван­гель­ських читань. В них розпо­відається про страждання  спа­сителя, починаючи з останньої бесіди з учнями на Тайній  Вечері і закінчуючи похо­ванням  Його в саду Йосифа Арімафейського і призна­чен­ням воїнської сторожі до  його гробу. На вечірні священ­нослу­жителі виносять Плащаницю (зображення Христа, який лежить у гробі) з олтаря на середину храму. Плащаниця кладеться на особливо приго­товленому столі (гробниці), і всі поклоняються перед нею, цілу­ючи рани зображеного на ній Господа – пробиті ребра, руки та ноги Його.

Плащаниця знаходиться на середині храму протягом трьох неповних днів, вказуючи цим на триденне  знаходження Іісуса Христа у гробі.

Богослужіння Великої субо­ти присвячено  спомину пере­бування Іісуса Христа в гробі, сходження його в пекло і воск­ресіння спасителя з гробу.

На утрені Плащаниця вино­ситься  священнослужителями з храму на головах у спомин сходження Христа в пекло і перемоги його над пеклом і смертю.

Після внесення Плащаниці у храм вона  підноситься до відчинених царських врат, на знак того, що Спаситель не­розлучно перебуває з Богом Отцем і що він своїми страж­даннями і смертю знову від­крив нам двері  раю.

Ввечері читається книга Діянь апостольських. Об 11 годині ночі служиться полу­нощниця, на якій переноситься Плащаниця із середини храму  у вівтар на престол. Тут вона і залишається до свята Воз­несіння господнього в пам’ять сорокаденного перебування Іісуса Христа на землі після воскресіння його із мертвих. Після цього віруючі побожно чекають настання півночі, коли починається світла пасхальна радість найбільшого свята – Воскресіння Господа і Спаси­теля нашого Іісуса Христа.

Пасхальна (Великодня) ра­дість – є свята радість, рівної якій немає і не може бути на землі. Це нескінченно-вічна радість вічного життя і бла­женства. Вона і є саме тою радістю, про яку сказав сам Господь: „І радітиме серце ваше і ніхто радості вашої не відніме від вас”. (ін.16.22).

Автор: 
Архімандрит Феодосій, клірик Свято-Успенського храму м.Олександрівки
Администрация сайта не несет ответственности за содержание информации, которая содержится в архивных материалах сайта, и может не разделять мнение их авторов.
Александрийская епархия Украинской Православной Церкви (C) 2013-2017. Сайт разработан: В.Коваленко, А.Чумаченко, А.Беляев.
При использовании материалов сайта обязательным условием является ссылка на alexandria-eparhia.org.ua