098 690 42 28 (пн-пт: з 9 до 18 г.)

 

- По благословению Преосвященнейшего Боголепа,
епископа Александрийского и Светловодского -

Фейсбук
ВКонтакте
Твиттер
Youtube

Желающие оказать помощь в развитии Александрийской епархии, могут перечислить средства по следующим банковским реквизитам:

Управління Олександрійської єпархії Української Православної Церкви, ЄДРПОУ 35615671, р/р 2600130117920, ТВБВ №10010/0149, філії Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк" МФО 323475. (Рішення ДПІ в м.Олександрії №4 від 25.03.2008 р. про включення до Реєстру неприбуткових організацій).

Великий Піст 2018 року

Великопостне ПОСЛАННЯ Преосвященнішого Боголєпа,

єпископа Олександрійського і Світловодського

Пастирям, чернецтву і всім боголюбивим чадам Олександрійської єпархії УПЦ.

Возлюблені у Господі отці, брати і сестри!

 

Час земного життя, як найкоротший відрізок нашого вічного буття, дано людині для покаяння. Але пам'ять людська слабка, і сама людина слабка і мінлива і, тому, часто потребує нагадування: навіщо вона створена, звідки впала, до чого покликана. Душа її все більше спить, тим часом як дні проходять, і кінець земного мандрування невблаганно наближається. Ось заради цього Церква і встановила виділити із загального перебігу днів особливий, ні на що не схожий період - час Великого посту, час пробудження душі, плачу про гріхи, коли, через сумління перед близьким і страшним судом і ,ніби, перед собою уявляючи Всемогутнього Суддю, приходить людина в сердечне сокрушення і каяття. Перед нами шлях великої Чотиридесятниці, найпрекрасніший період року, самий зворушливий, багатий духовними переживаннями, викликами та можливостями. Але і цей святий час може бути викрадено у нас життєвою суєтою і піклуванням про речі скороминущі, якщо не подбаємо ми самі спонукати свою душу слухати помисли благі, розчулити і оживотворити серце. Так як же в цей час ми можемо допомогти нашій душі - жорсткій і закритій - трохи відкритися, стати більш піддатливою, більш рухомою на духовні справи?

Перше - це подвиг. Душа наша потребує рішучості, щоб, відкинувши розслабленість, перейти до напруженого духовного діяння. Нехай кожен робить, що може або трохи більше того. Нехай напружить свої сили понад знайомих йому меж. Нехай поставить собі за мету саме те, чого потребує його душа. Дуже важливо, щоб кожен з нас кожен день, кожну секунду уявляв себе перед Богом, розглядаючи в глибині своєї душі недоліки, немочі і пристрасті, з якими і належить вести боротьбу. А пристрасті є у кожного! Пристрасті потаємні, пристрасті, в яких ми не хочемо признаватися навіть самим собі, пристрасті і немочі, які мучать нашу душу і тримають її пов'язаною, не дозволяючи їй звільнитися.

Другий момент, Церква бажає нас примирити з ближніми і з Богом. Прощення означає: відкрити двері своєї душі, щоб прийняти в неї своїх ближніх - всіх, хто нас оточує і з ким, у нас є труднощі в спілкуванні. Часто буває так важко попросити вибачення, або пробачити того, хто просить у нас вибачення, згладити те, що нас розділяє, що нас засмучує, що підштовхує не відчувати його своїм ближнім. Рідні мої, ми повинні собі засвоїти важливий духовний закон - чим сильніше в нас Дух, тим легше ми забуваємо всяку рану і прощаємо всяку образу, нанесену нам братом, і тим багатше буде виливатися на нас радість вічного життя. Зменшити себе - є великий духовний акт перед Богом. Сам Господь применшив Себе. І ми читаємо у преподобного Силуана Афонського слова: «Благодать в менших живе, а не в великих», тобто - чим більше змириться людина, чим більше вона йде на подвиг зубожіння - тим вище вона стає перед Богом і тим більше її здатність сприйняти велику благодать.

Прощення веде до примирення, примирення - до співпраці і, нарешті, до того, що описує апостол Павло - до благословенного стану, коли ми стаємо одностайними, однодумними (див .: Флп. 2, 2; Флп. 1, 27); щоб ми були єдиними як одна душа, з'єднані в божественній Любові.

Коли ми змиримося зі своїми ближніми і відчуємо, як почнуть падати розділяючі нас стіни, - тоді приступимо до іншого примирення - з нашим Богом і Отцем. Це примирення, це прощення повертає Бога в наше життя. Прощення, яке ми просимо у Бога, дасть нам відчуття, що наший подвиг супроводжує Сам Господь. У той же час - це прощення призведе нас до того, що ми зможемо йти разом з Ним, по Його шляху: розп'ястися з Ним, пережити Його страждання, щоб разом з Ним пережити і Його воскресіння. Як же благословенне прощення! Але як важко воно іноді виходить з наших душ. Я впевнений, що теж засмутив деяких з вас. Пробачте мене! Ймовірно, хтось засмутив і мене. Милосердний Господь хай вибачить нас! Як прекрасно, якщо, стаючи на шлях посту, ми зможемо жити так, як ніби між нами немає стін! Люди не злі, вони - наше життя. Вони не вороги і не перешкоди на нашому шляху, а благословенний привід для нашого подвигу.

Третій момент стосується радості. Крім подвигу і прощення є ще щось, що характеризує цей благословенний період Великої Чотиридесятниці. Ми з настроєм на подвиг починаємо готуватися до Великодня. Але ні подвиг, ні прощення не будуть ефективними, якщо наше серце збереже убозтво, якщо в серці не буде царювати внутрішня тиха Радість.

І на кінець, четверта особливість Великого Поста. Його мета - воскресіння. Перед нами дивовижна можливість, прекрасний привід до того, щоб кожен почав утримання від їжі, а найголовніше - від пристрастей; щоб ми попросили вибачення один у одного і примирилися, щоб ми не вважали, що іншу людину диявол використовує проти нас, але, щоб побачили, що ближній з його недоліками - це той, кого Бог приводить в наше життя. І таким чином, цілуючи один одного, об'єднані і одностайні, випросивши прощення у Бога, зі страхом слідуючи за Христом ми в радості досягнемо нашої мети - переживемо благословенне Воскресіння, щоб потім спів «Христос Воскрес» вирвалося в нас як «надлишок життя».

Бажаю, мої любі брати і сестри, щоб Бог у ці дні перебував у нашому житті, щоб Він протиборствував разом з нами і довів наший подвиг до кінця. Спробуємо зробити цей Піст часом духовної боротьби за єдність, за нашу Церкву, за наше спасіння. Спробуйте, у міру проходження тижнів Великого Посту, відчути присутність в нашому житті воскреслого Христа!

Доброї і благословенної Чотиридесятниці всім вам, рідні мої!

 

 

м.Олександрія, Великий Піст 2018 р.

смиренний Боголеп єпископ

Олександрійський і Світловодський

 

 

ВЕЛИКОПОСТНОЕ ПОСЛАНИЕ ПРЕОСВЯЩЕННЕЙШЕГО БОГОЛЕПА,
ЕПИСКОПА АЛЕКСАНДРИЙСКОГО И СВЕТЛОВОДСКОГО
ПАСТЫРЯМ, МОНАШЕСТВУЮЩИМ И ВСЕМ БОГОЛЮБИВЫМ ЧАДАМ АЛЕКСАНДРИЙСКОЙ ЕПАРХИИ УПЦ.

Возлюбленные о Господе отцы, братья и сестры!

Время земной жизни, как самый краткий отрезок нашего вечного бытия, дано человеку для покаяния. Но память человеческая слаба, и сам человек слаб и изменчив и оттого часто нуждается в напоминании: зачем он создан, откуда ниспал, к чему призван. Душа его все больше спит, между тем как дни проходят, и конец земного странствования неумолимо приближается. Вот ради этого, Церковь и установила выделить из общего течения дней особый, ни на что не похожий период – время Великого поста, время пробуждения души, плача о грехах, когда, помышляя о близком и страшном суде и как бы перед собою зря Всемогущего Судию, приходит человек в сердечное сокрушение и раскаяние. Перед нами путь великой Четыредесятницы, самый прекрасный период года, самый трогательный, богатый духовными переживаниями, вызовами и возможностями. Но и это святое время может быть похищено у нас житейскою суетою и попечением о вещах скоропреходящих, если не позаботимся мы сами расположить свою душу внимать помыслам благим, умиляющим и оживотворяющим сердце. Так как же в это время мы можем помочь нашей душе — жесткой и закрытой — немного открыться, стать более податливой, более подвижной на духовные дела?

Первое — это подвиг. Душа наша нуждается в решительности, чтобы, отбросив расслабленность перейти к напряженному духовному деланию. Пусть каждый делает что может или немного больше того. Пусть напряжет свои силы дальше знакомых ему пределов. Пусть поставит своей целью именно то, в чем нуждается его душа. Очень важно, чтобы каждый из нас каждый день, каждую секунду поставлял себя пред Богом, рассматривая в глубине своей души недостатки, немощи и страсти, с которыми и надлежит вести борьбу. А страсти есть у каждого! Страсти сокровенные, страсти, в которых мы не хотим признаваться даже самим себе, страсти и немощи, которые мучают нашу душу и держат ее связанной, не разрешая ей освободиться. 

Второй момент, Церковь желает нас примирить с ближними и с Богом. Прощение означает: открыть дверь своей души, чтобы принять в нее своих ближних — всех, кто нас окружает и с кем, у нас есть затруднения в общении. Часто бывает так трудно попросить прощения, или простить того, кто просит у нас прощения, изгладить то, что нас разделяет, что нас огорчает, что подталкивает не чувствовать его своим ближним. Родные мои, мы должны себе усвоить важный духовный закон - чем сильнее в нас Дух, тем легче мы забываем всякую рану и прощаем всякое оскорбление, нанесенные нам братом, и тем богаче будет изливаться на нас радость вечной жизни. Убавить себя – есть великий духовный акт перед Богом. Сам Господь умалил Себя. И мы читаем у преподобного Силуана афонского слова: «Благодать в меньших живет, а не в больших», то есть - чем больше смирится человек, чем больше он идет на подвиг обнищания – тем выше он становится пред Богом и тем больше его способность воспринять великую благодать.

Прощение ведет к примирению, примирение — к сотрудничеству и наконец, к тому, что описывает апостол Павел — к благословенному состоянию, когда мы становимся единодушными, единомысленными (см.: Флп. 2, 2; Флп. 1, 27); чтобы мы были едиными как одна душа, соединены в божественной Любви. 

Когда мы примиримся со своими ближними и почувствуем, как начнут рушиться разделяющие нас стены, — тогда приступим к другому примирению — с нашим Богом и Отцом. Это примирение, это прощение возвращает Бога в нашу жизнь. Прощение, которое мы просим у Бога, даст нам ощущение, что нашему подвигу сопутствует СамГосподь. В то же время — это прощение приведет нас к тому, что мы сможем идти вместе с Ним, по Его пути: распяться с Ним, пережить Его страдания, чтобы вместе с Ним пережить и Его воскресение. Как же благословенно прощение! Но как тяжело оно иногда выходит из наших душ. Я уверен, что тоже огорчил некоторых из вас. Простите меня! Вероятно, кто-то огорчил и меня. Милосердный Господь да простит нас! Как прекрасно, если, становясь на путь поста, мы сможем жить так, как будто между нами нет стен! Люди не злы, они — наша жизнь. Они не враги и не препятствия на нашем пути, а благословенный повод для нашего подвига. 

Третий момент касается радости. Кроме подвига и прощения есть еще нечто, что характеризует этот благословенный период Великой Четыредесятницы. Мы с настроем на подвиг начинаем готовиться к Пасхе. Но ни подвиг, ни прощение не будут эффективны, если наше сердце сохранит убожество, если в сердце не будет царствовать внутренняя тихая Радость. 

И на конец четвертая особенность Великого Поста.Его цель — воскресение. Перед нами удивительная возможность, прекрасный повод к тому, чтобы каждый начал воздержание, от пищи, а самое главное — от страстей; чтобы мы попросили прощения друг у друга и примирились, чтобы мы не считали, что другого человека диаволиспользует против нас, но, чтобы увидели, что ближний с его недостатками — это тот, кого Бог приводит в нашу жизнь. И таким образом, лобызая друг друга, объединенные и единодушные, испросив прощение у Бога, со страхом следуя за Христом мы в радости достигнем нашей цели — переживем благословенное Воскресение, чтобы потом пение «Христос Воскресе» вырвалось в нас как «избыток жизни».

Желаю, возлюбленные мои братья и сестры, чтобы Бог в эти дни пребывал в нашей жизни, чтобы Он противоборствовал вместе с нами и довел наш подвиг до конца. Попробуем сделать этот Пост временем духовной борьбы за единство, за нашу Церковь, за наше спасение.Постарайтесь, по мере прохождения недель Великого Поста, ощутить присутствие в нашей жизни воскресшего Христа!

Доброй и благословенной Четыредесятницы всем вам, родные мои! 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

г. Александрия, Великий Пост 2018г.                                                

смиренный Боголеп епископ 

Александрийский и Светловодский 

Администрация сайта не несет ответственности за содержание информации, которая содержится в архивных материалах сайта, и может не разделять мнение их авторов. Ответственность за информацию несет сторона, которая ее предоставила
Интернет-издание "Епархия" (C) 2013-2018. Сайт разработан: В.Коваленко, А.Чумаченко, А.Беляев.
При использовании материалов сайта обязательным условием является ссылка на alexandria-eparhia.org.ua