098 690 42 28 (пн-пт: з 9 до 18 г.)

 

- По благословению Преосвященнейшего Боголепа,
епископа Александрийского и Светловодского -

Фейсбук
ВКонтакте
Твиттер
Youtube

Різдвяне послання Преосвященнійшого Боголєпа, єпископа Олександрійського і Світловодського,  всечесним пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Олександрійської єпархії Української Православної Церкви   Возлюблені у Господі боголюбиві пастирі, ...

Желающие оказать помощь в развитии Александрийской епархии, могут перечислить средства по следующим банковским реквизитам:

Р/С 26004924426263 в ПАТ АБ ( УКРГАЗБАНК ), МФО 320478, код ЕДРПУ 23230375, СВ. о не прибыльности, 1711264600026 от 24.02.2017

Різдвяне послання Преосвященнішого Боголєпа, єпископа Олександрійського і Світловодського, всечесним пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Олександрійської єпархії Української Православної Церкви

Різдвяне послання Преосвященнійшого Боголєпа, єпископа Олександрійського і Світловодського, 

всечесним пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Олександрійської єпархії Української Православної Церкви

 

Возлюблені у Господі боголюбиві пастирі, всечесні ченці та черниці!

Дорогі брати і сестри, Христос народився!

«Небо і земля сьогодні пророчо будуть радіти, ангели і люди духовно нехай торжествують! ЯкоБог у плоті явився ... » (стіхіра на літії).

Нині з великою радістю і духовною наснагою святкує Свята Церква з усіма Небесними Силами Різдво Господа нашого Ісуса Христа, Якого ми сповідуємо істинним Богом і істинною людиною. Особистість Христа і Його надприродне народження назавжди залишаться для нас таємницею Боговтілення, незбагненною людським розумом, але прийняте нашою вірою. У той же час, про нашого Спасителя яскраво свідчить Євангеліє, Він дивував своїх сучасників святістю життя і залишав у них відчуття якоїсь неземної краси і любові. Життя Спасителя, життя досконале і величне, образ Його мислення не міг не викликати у людей захоплення і подиву.

Пройшли тисячоліття, а Христос, як говорить Святе Письмо, перебуває «вчора, сьогодні і повіки Той же» (Евр.13,8). Наш Господь назавжди залишається єдиним бездоганним втіленням усіх чеснот. Його доброта - безумовна, Його милосердя - безмежне, Його терпіння - невичерпне, Його віра - непохитна, Його мужність - абсолютна, Його любов - безмежна, Його розуміння людини - таємниче, Його прощення тих, хто каються - незрівнянне.

Чи знаємо ми такого Христа, зустріли такого Його у своєму житті? Наскільки життя Спасителя, народженого в Віфлеємській печері, змінило наше життя? Відповісти на ці питання, думаю, можливо, тільки якщо побачити і зрозуміти Різдво не як свято красивих ялинкових іграшок, подарунків, хороводів і колядок, а як реальне вираження любові Бога до людини! Різдво приносить в світ істину, дивовижну і незбагненну, навіть для багатьох християн: виявляється, людина потрібна Богу!Причому настільки, що великий Бог народжуєтьсяв світі людей як беззахисний Немовля, а пізніше добровільно йде на страшну смерть... У той же час, людина часто залишається тією, котра не бажає знати Бога, ми хочемо Ним просто користуватися, ми не любимо Його, тому Бог нам потрібен час від часу. Ми багато знаємо про Бога, багато знаємо про Його властивості, а є люди, які про Бога нічого не знають, але вони знають - Бога. І цього знання досить для них, щоб своє життя влаштовувати по-іншому. Думаю, це «знання» Бога - найголовніше знання, якого потребує людина, найголовніше, що людина повинна в своєму житті здійснити. Як тільки це станеться - взагалі вже більше нічого не страшно і можна ні про що не хвилюватися. Пам'ятайте дорогі мої: людина потрібна Богу назавжди, навічно! У цьому все Різдво. Прихід у світ Бога, як Людини, дало людям можливість прийняти Бога не як силу і владу, не як відсторонене чудо, а як люблячого Отця.

Але як же, запитає сучасник, якщо Бог став людям Отцем, чому Його діти зовсім не змінилися? Вони страждають, хворіють, ворогують і вбивають один одного. Бог приходить у світ, але з Його пришестям світ не перетворюється в райський сад. Це одне з найстрашніших питань віри. Відповідь криється в тому, що, прийшовши в цей світ, Христос приносить людині дар Своєї любові, але разом з ним Він приносить людям і дар свободи, тому що любов без свободи - неможлива. З цього випливає проста закономірність, якщо Бог позбавить світ від страждань, якимось надприродним, насильницьким чином - значить Він позбавить його і від свободи. А позбавити світ від свободи - означає позбавити світ від справжніх відносин людини і Бога. Тому світ живе в свободі, і ця свобода передбачає можливість навіть найстрашнішої катастрофи людини.

У цьому контексті буде незайвим згадати приклад нашого Господа. Перебуваючи в самому ворожому оточенні, піддаючись зраді, наклепу, побоям, глузуванням,  Христос навіть тоді зберігав принесену їм любов. Його погляд не затьмарювався злістю, а з уст Його не вийшли ні слова загрози, ні крики прокляття: «Будучи лихословимим, Він не лихословив, страждаючи не погрожував, але доручав все те Судді Праведному» (1Пет.2,23). Христос був розіп'ятий, був відданий Своїми співвітчизниками, які відкинули Його як Спасителя, але навіть тоді молився: «Отче! відпусти їм, не відають, що творять» (Лк. 23:34). І якщо ми приймаємо Христа таким, якщо крізь всю свою біль довіримося Йому, розділимо з Ним цю біль, то ми будемо здатні жити в цьому страшному світі і перемагати біль і страх, перемагати всі суперечності і ворожнечу, злість і ненависть.

Пам'ятайте улюблені браття і сестри: завжди будуть серед нас люди, які не можуть жити без ворогів. «Вороги» дають їм право на існування, для сенсу життя таких людей потрібен той, кого вони ненавидять, на тлі яких вони «краще». Ось ця трагічна річ - коли нещасна людина не знайшла підстав для життя. Тому з'являється ця риторика з постійним пошуком ворогів, з бажанням когось весь час звинувачувати, когось засуджувати, доводити свою правоту силою і виправдовувати свої невдачі існуванням інших, тому що здається, що ось це і є життя, те, в чому сенс мого буття. Тоді раптом з'являється високе знання «істини», почуття своєї «винятковості». Але ж життя - воно може відбутися тільки в любові. В ненависті може бути тільки відчайдушне вмирання. Господи, збережи нас від згубного духу віку цього, і допоможи на зло і ненависть відповідати молитвою і прощенням! Навчи нас Господи, що народився в цей світ і поклав душу Свою за нас, розділяти чужу біль. Знайте, дорогі мої, там, де страждає людина, їй обов'язково співчуває Христос. І це співчуття дається людині як можливість прийняти Христа в своє життя.

У ці великі дні Різдва нашого Господа, ми підносимо свої молитви за нашу Святу Українську Православну Церкву, богохраниму Українську державу, розділений і роз'єднаний народ Божий, за тих, хто ще не осмислив, що необмежена географія, а чисте серце є місцем перебування Бога. Як і раніше, болить моє архіпастирське серце про страждання людей, які не мають гідного прожитку і необхідних сучасній людині умов життя. Обтяжливим залишається становище літніх людей, інвалідів, багатодітних сімей, дітей-сиріт, вимушених переселенців, що шукають заробітку в інших країнах і не можуть бути в ці дні зі своїми рідними.

Всечесні отці, чесне чернецтво, люб'язні моєму серцю брати і сестри! Від щирого серця з любов'ю у Христі знову і знову вітаю вас з Різдвом Христовим! Вступаючи в нове літо благостіГосподньої, ми просимо Його зберегти Святу Соборну і Апостольську Церкву від єресей і розколів, дарувати народу нашому мудрість і силу у вирішенні всіх нагальних проблем, кожному з нас хай допоможе Господь вдосконалюватися в християнських чеснотах, сходячи від сили в силу, і це буде найкращий дар Богонемовляті Христу. «Радійте, вдосконалюйтеся, тіштеся, будьте однодумні, мирні, - і Бог любові та миру буде з вами» (2 Кор.13,11). Амінь!

Христос народився!

 

З любов'ю молюся за вас, 

смиренний Боголєп, єпископ Олександрійський і Світловодський

 

 

 

Рождественское послание Преосвященного Боголепа епископа Александрийского и Светловодского всечестнымпастырям, монашествующим и всем верным чадам 

Александрийской епархии Украинской Православной Церкви

      

Возлюбленные о Господе боголюбивые пастыри, всечестные иноки и инокини!

Дорогие братья и сестры Христос родился!

«Небо и земля днесь пророчески да возвеселятся, ангели и человецы духовно да торжествуют! Яко Бог во плоти явися…» (стихира на литии)

Ныне с великой радостью и духовным ликованием празднует Святая Церковь со всеми Небесными Силами Рождество Господа нашего Иисуса Христа, Которого мы исповедуем истинным Богом и истинным человеком. Личность Христа и Его сверхъестественное рождение, навсегда останутся для нас тайной Боговоплощения, непостижимой человеческим разумом, но принимаемой нашей верой. В тоже время о нашем Спасителе ярко свидетельствует Евангелие, Он изумлял своих современников святостью жизни и оставлял у них ощущение какой-то неземной красоты и любви. Жизнь Спасителя, жизнь совершенная и величественная, образ Его мышления, не мог не вызывать у людей восторга и изумления.  

Прошли тысячелетия, а Христос как говорит Священное Писание пребывает «вчера, сегодня и вовек Тот же». (Евр.13,8). Наш Господь навсегда остается единственным безукоризненным воплощением всех добродетелей. Его доброта – безусловная, Его милосердие – безграничное, Его терпение – неиссякаемое, Его вера – непоколебимая, Его мужество – абсолютное, Его любовь – безграничная, Его понимание человека таинственное, Его прощение кающихся – бесподобное. 

Знаем ли мы такого Христа, встретили такого Его в своей жизни?  Насколько жизнь Спасителя, родившегося в Вифлеемской пещере, изменила нашу жизнь? Ответить на эти вопросы думаю возможно, только если увидеть и понять Рождество не как праздник красивых елочных игрушек, подарков, хоровод и колядок, а как реальное выражение любви Бога к человеку! Рождество приносит в мир истину, удивительную и непостижимую даже для многих христиан: оказывается, человек нужен Богу!Причем настолько, что великий Бог рождается в мире людей как беззащитный Младенец, а позже добровольно идет на страшную смерть… В то же время человек часто остается тем, кто не желает знать Бога, мы хотим им просто пользоваться, мы не любим Его, поэтому Бог нам нужен время от времени. Мы много знаем о Боге, много знаем о Его свойствах, а есть люди, которые о Боге ничего не знают, но они знают — Бога. И этого знания достаточно для них, чтобы свою жизнь устраивать по-другому. Думаю, это «знание» Бога — самое главное знание, в котором нуждается человек, самое главное, что человек должен в своей жизни осуществить. Как только это случится — вообще уже больше ничего не страшно и можно ни о чем не переживать. Помните дорогие мои: человек нужен Богу навсегда, навечно! В этом все Рождество. Приход в мир Бога как Человека, дало людям возможность принять Бога не как силу и власть, не как отстраненное чудо, а как любящего Отца. 

Но как же, спросит современник, если Бог стал людям Отцом, почему Его дети совсем не изменились? Они страдают, болеют, враждуют и убивают друг друга. Бог приходит в мир, но с Его пришествием мир не превращается в райский сад. Это один из самых страшных вопросов веры. Ответ кроется в том, что, придя в этот мир Христос приносит человеку дар Своей любви, но вместе с ним Он приносит людям и дар свободы, потому что любовь без свободы — невозможна. Из этого следует простая закономерность, если Бог избавит мир от страданий, каким-то сверхъестественным, насильственным образом – значит Он избавит его и от свободы. А избавить мир от свободы – значит избавить мир от подлинных отношений человека и Бога. Поэтому мир живет в свободе, и эта свобода предполагает возможность даже самой страшной катастрофы человека. 

В этом контексте будет нелишним вспомнить пример нашего Господа. Находясь в самом враждебном окружении, подвергаясь предательству, клевете, побоям, насмешкам и оплеванию, Христос даже тогда сохранял принесенную им любовь. Его взор не омрачался злобой, а из уст Его не вышли ни слова угрозы, ни крики проклятия: «Будучи злословим, Он не злословил, страдая не угрожал, но предавал все то Судье Праведному» (1 Пет.2,23). Христос был распят, был предан Своими соотечественниками, которые отвергли Его как Спасителя, но даже тогда молился: «Отче! отпусти им, не ведают, что творят» (Лк. 23:34). И если мы принимаем Христа таким, если сквозь всю свою боль доверяем Ему, разделяем с Ним эту боль, то мы оказываемся способны жить в этом страшном мире и побеждать боль и страх, побеждать все противоречия и вражду, злобу и ненависть.

Помните возлюбленные братья и сестры всегда будут среди нас люди, которые не могут жить без врагов. «Враги» дают им право на существование, для смысла жизни таких людей нужен тот, кого они ненавидит, на фоне которых они «лучше». Вот это трагическая вещь — когда несчастный человек не нашел оснований для жизни. Поэтому появляется эта риторика с постоянным поиском врагов, с желанием кого-то все время обвинять, кого - то осуждать, доказывать свою правоту силой и оправдывать свои неудачи существованием других, потому что кажется, что вот это и есть жизнь, то в чем смысл моего бытия. Тогда вдруг появляется высокое знание «истины», чувство своей «исключительности». Но ведь жизнь — она может состояться только в любви. В ненависти может быть только отчаянное умирание. Господи сохрани нас от тлетворного духа века сего, и помоги, на зло и ненависть отвечать молитвой и прощением! Научи нас Господи, родившийся в этот мир и положивший душу Свою за нас, разделять чужую боль. 

Знайте, дорогие мои, там, где страдает человек, ему обязательно сострадает Христос. И это сострадание дается человеку как возможность принять Христа в свою жизнь.

В эти великие дни Рождества нашего Господа, мы возносим свои молитвы за нашу Святую Украинскую Православную Церковь, богохранимую Украинскую державу, разделённый и разобщенный народ Божий, за тех, кто еще не осмыслил, что не ограниченная география, а чистое сердце является местом пребывания Бога. По-прежнему, болит мое архипастырское сердце о страданиях людей, не имеющих достойного пропитания и приличествующих современному человеку условий жизни. Тягостным остается положение пожилых людей, инвалидов, многодетных семей, детей сирот, вынужденных переселенцев и ищущих заработка в других странах и не могущим быть в эти дни со своими родными.

Всечестные отцы, честное иночество, любезные моему сердцу братья и сестры! От всего сердца с любовью во Христе вновь и вновь поздравляю вас с Рождеством Христовым! Вступая в новое лето благости Господней, мы просим Его сохранить Святую Соборную и Апостольскую Церковь от ересей и расколов, даровать народу нашему мудрость и силу в решении всех насущных проблем, каждому из нас да поможет Господь совершенствоваться в христианских добродетелях, восходя от силы в силу, и это будет лучший дар Богомладенцу Христу. «Радуйтесь, усовершенствуйтесь, утешайтесь, будьте единомысленны, мирны, - и Бог любви и мира будет с вами» (2 Кор.13,11). Аминь!

Христос родился!

С любовью молящийся за вас, смиренный Боголеп епископ Александрийский и Светловодский

Администрация сайта не несет ответственности за содержание информации, которая содержится в архивных материалах сайта, и может не разделять мнение их авторов. Ответственность за информацию несет сторона, которая ее предоставила
Интернет-издание "Епархия" (C) 2013-2019. Сайт разработан: В.Коваленко, А.Чумаченко, А.Беляев.
При использовании материалов сайта обязательным условием является ссылка на alexandria-eparhia.org.ua