098 690 42 28 (пн-пт: з 9 до 18 г.)

 

- По благословению Высокопреосвященнейшего Боголепа,
архиепископа Александрийского и Светловодского -

Фейсбук
ВКонтакте
Твиттер
Youtube
Telegram

Желающие оказать помощь в развитии Александрийской епархии, могут перечислить средства по следующим банковским реквизитам:

Р/С 26004924426263 в ПАТ АБ ( УКРГАЗБАНК ), МФО 320478, код ЕДРПУ 23230375, СВ. о не прибыльности, 1711264600026 от 24.02.2017

Православие в Украине

Митрополит Антоний о том, что стоит за терактами во Франции

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 11:00


Во Франции произошел очередной теракт, в ходе которого (давайте уж будем честны и называть вещи своими именами без лицемерной политкорректности) исламский радикал убил христиан. Зверское варварское убийство с отрезанием голов в центре, казалось бы благополучного европейского города, шокировало всех. Но разве это первый подобный случай? Четыре года назад точно также исламисты пришли в католический храм во время мессы и зарезали священника. Можно также вспомнить предыдущие теракты в Париже в концертном зале «Батаклан» и в той же Ницце, где погибли около сотни людей. Это лишь те эпизоды, которые сразу всплывают в памяти, хотя их конечно гораздо больше. И здесь напрашивается неприятный вывод, что светское правительство Франции за это время так ничего не поняло и не сделало, чтобы изменить ситуацию. Конечно, проблема радикального ислама существует и без оглядки на политику европейских лидеров, но есть вещи от которых трудно отмахнуться. И речь не только о специфической миграционной политике Евросоюза, а может и не о политике вовсе. Все последние десятилетия правительство Франции планомерно разрушало все базовые христианские ценности, на которых зиждилась традиционная французская культура. В угоду т. н. «мультикультурности» и «инклюзивности» христианство всё более угнеталось и вытравливалось из общества. С христианством либеральные правители вообще не считали нужным церемониться. И в самом деле, что могут сделать христиане в ответ на систематические унижения и шельмование? Уж точно никто из христиан не станет отрезать кому-то голову с криками: «Христос воскресе!». Сама эта картина абсурдна и невозможна. Но с радикальным исламом такие игры заканчиваются печально. А самое печальное, что за все глумливые карикатуры в низкосортной прессе очень часто расплачиваются не только их авторы, но и ни в чем не повинные христиане. Но что может либерализм противопоставить религиозному экстремизму? Ни чем не сдержанное право оскорблять чувства тех, кто исповедует любую религию? Общество потребления? Превознесение меньшинств в ущерб собственным культурным и нравственным нормам? Однополые «браки»? А как теперь быть с хваленой «мультикультурностью»? Совершенно очевидно, что такие вещи, как религиозный фанатизм и нравственная распущенность никак не смогут вместе ужиться. Либерализм сам загоняет себя в тупик. Но страдают ведь во многом совершенно невинные люди. В старину любая трагедия, любой кризис отрезвлял людей и обращал их к Богу. Но сможет ли вернуться к Богу утратившая здравый смысл и элементарное чувство самосохранения либеральная европейская «интеллектуальная элита»? И пусть никто из нас с Вами не отмахивается от произошедшего, мол, это «у них» там. В эпоху глобализма, всё то, что делается «у них» очень скоро будет и «у нас». Нам же остается только молиться и оставаться верными Господу и непреходящим христианским ценностям.

КИЕВ. Визит Зеленского на Фанар и перспективы закона о переименовании УПЦ

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 10:40
Дмитрий СКВОРЦОВ

У «закона о переименовании церкви, руководящий центр которой находится в стране-агрессоре» есть все шансы быть воплощенным в жизнь.

За четыре дня до местных выборов сразу несколько изданий, близких к источникам в Офисе президента (ОП), сообщили, что после выборов возможно увольнение первого замглавы ОП Сергея Трофимова.Последний не отрицает такой возможности, предполагая, однако, что игра затеяна не Зеленским, а в окружении главы ОП Андрея Ермака. Ну да, царь хороший, это бояре… Впрочем, не исключено, что все это — санкционированный «слив» упомянутого окружения, чтобы по неизменной традиции всех законно избранных украинских президентов в преддверии выборов завоевать доверие «национально сознательного» электората. Ведь Трофимов давно и последовательно вызывает возмущение этой части общества. Первый его «каминг-аут» состоялся, если не изменяет память, в апреле нынешнего года, когда он охарактеризовал упомянутый закон Украины (проект №5309) как давление на церковь. Новая редакция закона «О свободе совести и религиозных организациях Украины», напомним, обязывает отражать в названии религиозной организации ее принадлежность, если эта организация «входит в структуру (является частью) религиозной организации (объединения), руководящий центр (управление) которой находится за пределами Украины в государстве, которое законом признано осуществившим военную агрессию против Украины и временно оккупировавшем территорию Украины…». То есть, по логике украинского законодателя, юридически закрепившего агрессию РФ против Украины, Украинская православная церковь (УПЦ) согласно закону (проект №5309) должна называться «Русской православной церковью в Украине». Но, простите за тавтологию, насколько законно принимать законы, вмешивающиеся в уставные положения церкви в государстве, которое по Основному Закону (Конституции) отделено от церкви? Вопрос риторический. Но ответ на него дан даже в докладе ООН о ситуации с правами человека в Украине (март 2019 г.), где данный закон упоминается как дискриминационный. Между тем на данный момент закон не вступил в силу, поскольку обжалуется в суде по более прозаичным мотивам: в свое время спикер Парубий по обыкновению несколько раз ставил законопроект на голосование (что запрещено регламентом ВР); само же голосование слишком уж явно изобиловало «кнопкодавством». Тем не менее, с учетом «независимости» судебной системы Украины от первой ветви власти, есть все основания полагать, что закон может вскоре заработать. Ведь в религиозной политике власти наблюдается сдвиг от «равноудаленности от церквей», которую Зеленский демонстрировал в 2019 г., к курсу на поддержку ПЦУ.Свидетельством тому — приглашение Зеленского   Варфоломею посетить Украину и возвращение во власть одного из разжигателей религиозной войны Андрея Юраша — главы департамента Минкульта по делам религий и национальностей времен Порошенко. Еще весной замглавы ОП Трофимов называл возглавляемую Юрашем структуру «фактором давления на религиозные организации» и задавался вопросом, «почему и зачем» Юраш и его служба «этим занимались». А сегодня стул уже шатается под Трофимовым, и не исключено — усилиями лоббистов вновь облеченного властью Юраша. Теперь — главы новосозданного Отдела по вопросам этнонациональной политики и религий при Секретариате Кабмина Украины. Возможно, Банковая таким образом заранее прогибается под Байдена,объявившего себя «решительным сторонником» Константинопольского патриархата. Впрочем, и нынешний состав госдепартамента США всячески поддерживал (если не направлял) Варфоломея в его вторжении на каноническую территорию УПЦ и более чем прозрачно намекал Зеленскому, какую церковь любить. Госсекретарь Помпео в рамках визита в Киев уделил предстоятелю ПЦУ куда больше времени, чем президенту Украины. Так что на внешнем контуре игра для Зеленского представляется как беспроигрышная при любом исходе президентских выборов в США. Но чем же обернется вступление в силу «закона о переименовании церкви страны-агрессора» для межконфессиональной ситуации в стране? Как известно, с уходом Порошенко и его вертикалей и горизонталей власти (всячески обеспечивавших т. н. «добровольные переходы» православных общин в ПЦУ) в целом религиозная война приутихла (за исключением нескольких боев местного значения). А теперь, если власть продавит признание УПЦ неукраинской церковью, это развяжет руки «партии войны», которая по итогам местных выборов фактически добилась реванша в части западных областей, где в основном и наблюдались массовые захваты храмов. Оставшиеся же на местах «слуги народа» смогут с чистой совестью руки умыть. Ведь как можно противостоять «воле народа», возжелавшего иметь«церковь украинскую» вместо «церкви врага» (именно так именуется Украинская православная церковь на подконтрольных Порошенко телеканалах). А в том, что «волю народа» обеспечат воспрянувшие духом профессиональные «активісти» и национал-радикальные формирования, можно не сомневаться. Риторика, которой лидеры движения реванша будут сопровождать возобновление бойни, также известна. Мы помним, как даже на международной конференции экс-президент объявлял, что «Русской церкви нечего делать на Украине»: «Домой. В Россию!». Что уж говорить о лексиконе т. с. внутреннего пользования: там были и«церковники в погонах ФСБ», «распальцовка Московского патриархата», и«молитвы за Путина», и «за поребрик»… Теперь всему этому можно будет придать видимость законности. Ведь еще на стадии прохождения законопроекта №5309 через комитеты парламентарий (она же кума Порошенко) Оксана Билозир пояснила, что «УПЦ (МП) в природе не существует, и это надо закрепить законом». И тут же еще железобетонная «богословская аргументация»: «Ибо так сказал Всесвятейший Варфоломей». Как показал визит Зеленского на Фанар, к подобному пониманию «отделения государства от церкви» (главное — от иностранной церкви) приходит и нынешняя власть. А это значит, что у закона №5309 есть все шансы на жизнь. www.2000.ua

ЦЕТИНЬЕ. Отошел ко Господу Митрополит Черногорско-Приморский Амфилохий

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 10:16

Как сообщает сайт Черногорско-Приморской епархии Сербской Православной Церкви, В пятницу, 30 октября 2020 года, накануне праздника св. Петра Цетинского, в 8:20 в Клиническом больничном центре Черногории, после принятия Святого Таинства Причастия, скончался Высокопреосвященный архиепископ Цетинский митрополит Черногории и экзарх Священного престола печского владыка Амфилохий. Все остальные подробности о похоронах Преосвященного Митрополита общественность будет проинформирована в ближайшее время. Вечная память и Царство Небесное!

МОСКВА, Святейший Патриарх Кирилл выразил соболезнование в связи с терактом в Ницце

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 10:09


Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл выразил соболезнования Президенту Французской Республики Эммануэлю Макрону и епископу Ниццы Андре Марсо в связи с гибелью людей в результате вооруженного нападения в церкви Нотр-Дам в Ницце. *** Его Превосходительству господину Эммануэлю Макрону, Президенту Французской Республики Ваше Превосходительство, уважаемый господин Президент! Глубоко опечален вестью о гибели и ранении прихожан собора Нотр-Дам в Ницце в результате нападения на них вооруженного ножом человека. Глубоко сопереживаю Вам и всему французскому народу в этот тяжелый час. Чудовищные злодеяния, совершаемые при кощунственном использовании религиозных лозунгов, не смогут поколебать стремление людей к мирной жизни, заставить их следовать злой воле преступников и признать нормой бесчеловечную идеологию жестокости и насилия. Выражаю искренние слова соболезнований родным и близким погибших и пострадавших. Молюсь Милосердному Господу о скорейшем выздоровлении раненых и их восстановлении после пережитого испытания. С глубокими соболезнованиями +КИРИЛЛ, ПАТРИАРХ МОСКОВСКИЙ И ВСЕЯ РУСИ *** Его Преосвященству, Преосвященному Андре Марсо, епископу Ниццскому Ваше Преосвященство! С чувством глубокой скорби воспринял новость об ужасном злодеянии, совершенном в стенах базилики Нотр-Дам в Ницце, — жестоком нападении на прихожан радикального экстремиста, ставшем причиной гибели и ранения людей. Хочу выразить искренние соболезнования Вам, духовенству и верующим епархии Ниццы, родственникам и близким погибших и раненых. Господь, сказавший «Я есмь воскресение и жизнь; верующий в Меня, если и умрет, оживет» (Ин. 11:25), да упокоит душу убиенных в селениях праведных и да дарует утешение всем скорбящим. С искренними соболезнованиями +КИРИЛЛ, ПАТРИАРХ МОСКОВСКИЙ И ВСЕЯ РУСИ

КИЕВ. Митрополит Павел совершил панихиду на могиле почившего духовника Лавры архимандрита Аврамия (Куявы)

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 09:59


В день памяти мученика Лонгина Сотника, иже при Кресте Господнем, и преподобного Лонгина, вратаря Печерского раннюю Божественную Литургию в Крестовоздвиженском храме Лавры совершил Наместник святой обители митрополит Вышгородский и Чернобыльский Павел. Владыке сослужили митрополит Ровеньковский и Свердловский Пантелеимон, епископ Вишневский Спиридон и духовенство монастыря. В алтаре также молился архиепископ Бучанский Пантелеимон. После чтения Евангелия Наместник Лавры обратился к молящимся с архипастырским словом. «Сегодня мы, дорогие братья и сестры, имеем великую радость, потому что являемся свидетелями жизни многих святых, – подчеркнул митрополит Павел. – Ныне Святая Церковь чтит память мученика Лонгина воина. Он находился в день спасительных страданий Христовых у Его Креста и, уверовав в Господа, всенародно исповедал, что «воистину – это Сын Божий». Таким образом Евангелие проповедуется и сейчас даже через тех людей, кто пострадал 2000 лет назад, потому что свидетельство истины никогда не прекращается». Далее владыка Павел напомнил о житии преподобного Лонгина. Святой исполнял послушание привратника в Печерском монастыре в XIII веке. Он всецело внимал движениям своего сердца и усердно охранял обитель. На 29 октября сего года пришелся сороковой день по блаженной кончине духовника Киево-Печерской Лавры архимандрита Аврамия (в схиме Агапита). «Это был человек дела и молитвы, – поведал о жизни современного нам подвижника митрополит Павел, – много он не говорил, но в его словах была истина и правда. За один-два дня отец Аврамий полностью прочитывал Евангелие, он жил этой Книгой книг. В послевоенное время будущий старец приходил в Печерскую, Почаевскую Лавры, и его поразили подвижники того времени. Вскоре он написал прошение о поступлении в эту святую обитель, и 66 лет он прожил в ней. Даже когда Лавра была закрыта, он приходил сюда в любое время дня, возносил свои святые молитвы возле монастыря. Он трудился и питался от дел рук своих, шил церковные облачения во славу Божию. Кроткий и молчаливый старец просил у Господа помилования и прощении грехов тех, кто у него исповедовался. Он молился день и ночь». В завершение владыка Павел пожелал всем: «Поминайте наставников ваших, священников, которые вас крестили и исповедовали. Поминайте родителей ваших и даже тех, кто злословил вас. Потому что и наша молитва может быть для них великим облегчением, и Господь может и по нашей скудной молитве вселить их в тихую пристань Царствия Небесного. Просим мученика Лонгина и преподобного Лонгина, и всех святых о ниспослании нам глубокой веры, доверии Богу. Вручим себя самих, наши души Богу, спасающему нас по великой Своей милости!» После Божественной Литургии была отслужена соборная панихида на монастырском кладбище у Дальних пещер, после чего была сделана общая фотография на месте погребения приснопоминаемого старца Аврамия.

МУКАЧЕВО. Митрополит Феодор освятив фундамент майбутнього храму

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 09:42


24-го жовтня, Феодор, митрополит Мукачівський і Ужгородський з архіпастирським візитом відвідав село Кендерешів Мукачівського району.
Метою візиту архіпастиря стало освячення фундаменту під новий храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Митрополит Феодор, після освячення, звернувся до вірян зі словами проповіді, в якій привітав настоятеля парафії протоієрея Вадима Гайдиша та всіх присутніх з історичною подією – освяченням фундаменту.
Владика висловив побажання релігійній громаді – у найшвидшому часі збудувати новий православний храм. Фото: Іван ФЕННИЧ

КИЇВ. У Голосіївському благочинні звершено молитви за упокій душ героїв-визволителів України та загиблих від нацистського режиму

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 09:39


28 жовтня з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія у Голосіївському благочинні вшанували пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та мирне населення, яке постраждало від дій нацистських окупантів.
Біля пам’ятника героям-визволителям благочинний Голосіївського благочиння протоієрей Павел Кирилов звершив панахиду за загиблими в період Другої світової війни. У своєму слові священник сказав: «Саме 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави і почалося визволення Європи від нацистів. Ми пам’ятаємо і молимося за усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від окупантів. У серці кожного з нас жива пам’ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні».

ВІННИЦЯ. Храм у Калинівці відсвяткував 20-річчя

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 09:37


27 жовтня, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій очолив святкове соборне богослужіння у храмі на честь преподобної Параскеви у місті Калинівка.
Владиці співслужили настоятель храму та благочинний Калинівського округу прототоієрей Володимир Розман та духовенство Калинівського благочиння.
У цей день духовенство і віряни міста Калинівки відзначали 20-ліття освячення свого храму.
За літургією були піднесені особливі молитовні прохання, а після відбувся молебень з нагоди 30-ліття автономії Української Православної Церкви. Після святкового богослужіння відбулось славління преподобної Параскеви та хресний хід навколо храму. У своїй архіпастирській проповіді митрополит Варсонофій розповів про життя святої, а також про події 30-літньої давності – надання автономії Української Православної Церкви. Також архієрей привітав настоятеля та вірян з 20-літтям освячення храму, владика подякував настоятелю прот. Володимиру Розману за велику багаторічну працю на парафії та вірянам, які будували храм і до сьогодні допомагають священику.
Митрополит Варсонофій, за заслуги перед Українською Православною Церквою, вручив орден св. рівноап. князя Володимира I ступеня головному помічнику та меценату при будівництві храму на честь прп. Параскеви – Пилипчуку Володимиру Сергійовичу. Від імені Предстоятеля УПЦ, Грамотами були нагородженні: Лакізюк Володимир Володимирович, Поліщук Дмитро Григорович, Хуторнюк Олександра Миколаївна, Возняк Іван Стахович, Крот Микола Степанович, Закіпній Ольга Вікторівна, Степанчук Василь Іванович, Дувінець Ганна Володимирівна, Барташ Надія Миколаївна, Гаврилюк Василь Дмитрович, Бандуристій Ольга Іванівна, Ватаманеск Ангеліна Володимирівна. Після богослужіння, перед архієреєм та вірянами, виступили дітки зі своїм концертом. Вихованці недільної школи розповідали історію храму, вірші та виконували церковні піснеспіви.

БІЛА ЦЕРКВА. Керуючий єпархією очолив Богослужіння з нагоди 30-річчя дарування УПЦ Грамоти про самостійність і незалежність

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 09:34


28 жовтня, з нагоди 30-річчя дарування Грамоти Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ, якою визначено бути Українській Православній Церкві незалежною і самостійною у своєму управлінні, митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин у співслужінні духовенства звершив Божественну літургію та виголосив проповідь у Білоцерківському жіночому монастирі святої рівноапостольної Марії Магдалини. За Богослужінням владика відправив заупокійну літію за спочилих Святішого Патріарха Олексія, Блаженнішого Митрополита Володимира, а також духівника Святої Успенської Києво-Печерської Лаври архімандрита Аврамія (Куяви), у зв’язку з 39-м днем від кончини. Цього дня настоятелька обителі ігуменя Фотина (Бондаренко) відзначила свій день народження. Митрополит Августин виголосив вітання та підніс матушці ігумені пам’ятний подарунок. Прес-служба Білоцерківської єпархії

ЛУГАНСК. В богословском университете состоялась защита научных диссертаций

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 09:32


29 октября, в Луганском богословском университете, под председательством Митрофана, митрополита Луганского и Алчевского, состоялось заседание Ученого совета и защита научных диссертаций.
По окончании процедуры голосования, были присвоены ученые богословские степени протоиерею Ростиславу Простопчуку и Дригоде Ольге Олеговне, после чего владыка Митрофан вручил дипломы.

ЧЕРКАСИ. У єпархії відзначили 30-річчя незалежності Української Православної Церкви

http://pravoslavye.org.ua - пт, 10/30/2020 - 09:30


28 жовтня вся повнота Української Православної Церкви відзначає знаменну дату: 30-річчя дарування Грамоти про її канонічну самостійність та незалежність. З цього приводу у кафедральному Михайлівському соборі відбулося богослужіння, яке очолив Високопреосвященніший архієпископ Черкаський і Канівський Феодосій. Владиці співслужили вікарій єпархії єпископ Іоанн, клірики Черкаського благочиння.За Божественною Літургією були виголошені молитовні прохання до Бога за цілісність канонічного Православ’я, подолання церковних розколів, збереження миру в державі.
По завершенні Літургії був відслужений подячний молебень.
30-річчя незалежності УПЦ відзначене богослужіннями по всіх благочинних Черкаської єпархії. Прес-служба Черкаської єпархії

ОДЕССА. Верующие епархии собрали помощь для Луганщины (ВИДЕО)

http://pravoslavye.org.ua - чт, 10/29/2020 - 11:00


20 октября епархия в рамках программы #ДоброОбъединяет при поддержке Благотворительного Фонда «Покров и Милосердие», а также при большом содействии губернатора Одесской области Максима Куция отправила помощь погорельцам в Луганской области — людям, которые в последствии разрушительных пожаров оказались на пороге бедности. «Постигшее Украину испытание, — как отметил митрополит Агафангел, — призывает ее христолюбивый народ к покаянию и исправлению жизни, дает возможность раскрыть свои христианские добродетели, проявить милосердие и сострадание к нуждающимся». Как только случилось это стихийное бедствие, во всех храмах Одесской епархии владыка Агафангел благословил «вознести Господу усердные молитвы о прекращении бедствия, о спасении и скорейшем выздоровлении пострадавших и об упокоении трагически погибших», также срочно был объявлен сбор гуманитарной помощи для погорельцев: финансовых средств, продуктов питания, тёплых вещей, предметов первой необходимости, которая в ближайшее время будет доставлена в пострадавшие от пожаров районы Луганской области. Сегодня вновь и вновь Одесская епархия простирает руку помощи нуждающимся людям, оказавшимся внезапно, не по своей воле, в бедственном положении. С начала октября со всей Одесской епархии Социальным отделом было собрано более 28 тонн гуманитарной помощи и более 600 тысяч гривен финансовой помощи, которую адресно распределят пострадавшим жителям. Сегодня по благословению митрополита Агафангела грузовой автомобиль, заполненный необходимыми вещами, продуктами и различными расходниками, в сопровождении делегации из клириков и мирян Одесской епархии, взял курс на Луганскую область к людям, которым сейчас крайне необходима помощь.

ЗАПОРОЖЬЕ. Веселовцы молитвенно отпраздновали день освобождения поселка

http://pravoslavye.org.ua - чт, 10/29/2020 - 10:45


26 октября, в день празднования Иверской иконы Божией Матери в храмах пгт. Веселое совершены благодарственные и заупокойные службы.
Поселок Веселое был освобожден от немецких захватчиков в день празднования Иверской иконы Божией Матери, поэтому нижний предел строящегося собора Рождества Христова в центре поселка возведен именно в честь этого образа Пресвятой Богородицы в память тех, кто освобождал наш поселок. В этот день, в 77‑ю годовщину освобождения поселка Веселое от немецко–фашистских захватчиков благочинный Веселовского округа протоиерей Александр Мурашко совершил заупокойную литию возле памятника посвященного 4‑му гвардейскому казачьему Кубанскому кавалерийскому корпусу, принимавшему участие в освобождении Веселовской земли от немецко–фашистских захватчиков. Отец Александр поздравил всех с престольным праздником и с днем освобождения поселка от немецко–фашистских захватчиков. В своем слове отец Александр заметил, что наш святой долг — хранить память о подвиге воинов–освободителей и молится о погибших. По окончании были возложены цветы к памятнику погибшим воинам.

КИЕВ. Минкульт не позволил УПЦ провести богослужение в Софии Киевской (видео)

http://pravoslavye.org.ua - чт, 10/29/2020 - 10:42


Министерство культуры Украины отказало Украинской Православной Церкви в проведении богослужения на территории Национального заповедника «София Киевская». Чиновники обосновали свой отказ пандемией коронавируса. Об этом рассказал управляющий делами УПЦ митрополит Бориспольский и Броварской Антоний в комментарии СМИ во время открытия выставки «Украинская Православная Церковь в служении Богу и людям» 27 октября 2020 года. Выставка посвящена 30-летию дарения Грамоты Святейшего Патриарха Алексия II о независимости и самостоятельности УПЦ в управлении, которая была вручена в соборе Святой Софии 28 октября 1990. «Накануне мы обратились в Министерство культуры, чтобы нам позволили завтра отслужить молебен или иное богослужение (в «Софии Киевской»- ред.). К сожалению мы получили отказ. Это было аргументировано тем, что проходит пандемия», — сказал митрополит Антоний. Однако, как отметил иерарх, если был бы разрешение совершить богослужение в святилища, в Украинской Православной Церкви смогли бы соблюсти всех медицинских требований безопасности. Митрополит Бориспольский и Броварской Антоний обратил внимание на факт вмешательства прошлой власти в религиозную жизнь, активное участие в создании так называемой «ПЦУ» и всяческое содействие этой структуре. «Когда было принято решение о создании» СЦУ / ПЦУ «, это все происходило в большой Святыни», — напомнил он. По мнению иерарха, отказ предоставить разрешение на богослужение УПЦ свидетельствует о том, что у нынешней власти сохранилось двоякое отношение к религиозным организациям. «К сожалению, хотя власти и изменилась, но отношение к Украинской Православной Церкви не изменилось», — подытожил Управляющий делами УПЦ.

КРИВИЙ РІГ. Митрополит Єфрем очолив Божественну Літургію з нагоди 30-ї річниці дарування Благословенної Грамоти Українській Православній Церкві

http://pravoslavye.org.ua - чт, 10/29/2020 - 10:36
28 жовтня, в день шанування ікони Божої Матері «Спорительниця хлібів», Митрополит Криворізький і Нікопольський Єфрем звершив Божественну Літургію в кафедральному соборі міста з нагоди 30-ої річниці дарування Грамоти Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ про незалежність і самостійність Української Православної Церкви у своєму управлінні, яка була вручена 28 жовтня 1990 року.
Владиці за Божественною Літургією співслужили намісник чоловічого монастиря священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького архімандрит Володимир (Нероба), клірики собору та духовенство єпархії. На Малому Вході, за старанні пастирські труди, митрополит Єфрем нагородив настоятеля храму Архістратига Божого Михаїла м. Кривий Ріг (с. Авангард) ієрея Миколая Матроса набедреником. За Богослужінням були піднесені сугубі прохання за припинення коронавірусної інфекції та за здоров’я лікарів. Також були виголошена заупокійна єктенія за спочилих Святішого Патріарха Алексія ІІ та Блаженнішого Митрополита Володимира і всіх від віку спочилих православних християн. По завершені божественної Літургії було звершено молебень після якого правлячий архієрей звернувся до всіх присутніх з повчальним словом на тему знаменної дати в житті Української Православної Церкви. На самкінець владика Єфрем подякував всім присутнім за святі молитви та надав своє архіпастирське благословіння.

ДЖАНОКЙ. Торжественное богослужение в день 30-летней годовщины независимости Украинской Православной Церкви прошли в Крыму

http://pravoslavye.org.ua - чт, 10/29/2020 - 10:29


28 октября, в 30-летнюю годовщину со дня дарования Украинской Православной Церкви Грамоты о независимости и самостоятельности в управлении, митрополит Джанкойский и Раздольненский Алипий возглавил торжественную Божественную литургию в Покровском кафедральном соборе г. Джанкоя. владыке сослужили: секретарь Джанкойской епархии протоиерей Александр Симчук, благочинные всех церковных округов, настоятели приходов, духовенство кафедрального собора.
За литургией была прочитана молитва о мире в Украине, вознесены прошения о единстве Святого Православия. Также митрополит Алипий вознес молитвы об упокоении душ Святейшего Патриарха Алексия II и блаженнейшего Митрополита Владимира и всех почивших православных христиан.

МОСКВА. В День памяти жертв советских репрессий состоится ежегодная акция «Молитва памяти»

http://pravoslavye.org.ua - чт, 10/29/2020 - 10:10
30 октября, в общероссийский День памяти жертв советских репрессий, в онлайн-формате состоится ежегодная акция «Молитва памяти». Акция «Молитва памяти» — молитвенное чтение имен погибших и пострадавших в годы репрессий. Участники мероприятия прочтут имена безвинно пострадавших и погибших в результате репрессий и помолятся о них, а также о сотрудниках карательных органов, которые сами впоследствии стали жертвами советской репрессивной машины. Чтение имен начнется с литии. Каждый час онлайн-трансляции будет читаться покаянная молитва, а трансляция молитвенного поминовения имен будет прерываться музыкальными, театральными, поэтическими выступлениями известных общественных деятелей, актеров, писателей, режиссеров, поэтов. Историки, богословы и просто неравнодушные люди будут размышлять о том, что такое тяжелое историческое наследие и как преодолеть последствия трудных времен, чтобы подобные трагедии не повторялись. Присоединиться к акции в онлайн-режиме, прочитать имена своих близких или знакомых может любой желающий. Также через сайт можно будет оставить заявку на присоединение к акции или подать записку о сугубом поминовении человека. По благословению Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла в день проведения акции заупокойные литии по жертвам политических репрессий пройдут в кафедральном соборном Храме Христа Спасителя в Москве, храме Новомучеников и исповедников Российских в Коммунарке, храме Живоначальной Троицы в Хохлах г. Москвы, храме святителя Николая Мирликийского на Трех Горах г. Москвы. Основной площадкой проведения акции «Молитва памяти» станет YouTube-канал форума «Имеющие надежду», на котором в течение дня будет идти трансляция акции. Также в этот день на Бутовском полигоне в Подмосковье будет организована акция «Голос Памяти», сообщает сайт храма Новомучеников и исповедников Российских на Бутовском полигоне. В рамках акции в каменном храме в Бутове в 10.00 будет совершена панихида, по окончании которой у мемориала «Сад Памяти» состоится чтение имен погибших и пострадавших в годы репрессий. Синодальный отдел по взаимоотношениям Церкви с обществом и СМИ/Патриархия.ru

Єпископ Сільвестр: Статус Української Православної Церкви багато в чому співставний з Автокефальними Церквами

http://pravoslavye.org.ua - чт, 10/29/2020 - 09:58


Ректор Київської духовної академії провів порівняльний аналіз статутних документів УПЦ та “ПЦУ”
 
30-та річниця дарування Грамоти Святішим Патріархом Алексієм ІІ, КДА Єпископ Білогородський Сильвестр провів порівняльний аналіз статутів Української Православної Церкви та так званої “Православної церкви України”, у результаті чого зробив висновок: статус Української Православної Церкви багато в чому співставний з Автокефальними Церквами. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує доповідь ректора Київської духовної академії і семінарії єпископа Білогородського Сильвестра на ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції 27 жовтня 2020 року (м. Київ) “Статутні документи УПЦ та ПЦУ: порівняльний аналіз”. Після того, як на початку 2019 р. Константинопольський патріарх Варфоломій видав томос про автокефалію так званої Православної Церкви України (ПЦУ), розгорнулася дискусія про обсяг прав, наданих новоствореній структурі, у порівнянні з канонічним статусом Української Православної Церкви. В цій доповіді ми спробуємо порівняти статутні документи ПЦУ з документами, які визначають статус Української Православної Церкви. У подальшому викладі для об’єктивності аналізу ми будемо вживати по відношенню до ПЦУ термінологію у тому вигляді, як вона вживається у відповідних статутних документах. Почнемо з переліку тих документів, якими визначено статус нашої Церкви та якими вона керується у своєму внутрішньому житті. Свій сучасний статус Українська Православна Церква отримала згідно Визначення Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від 27 жовтня 1990 р. На підставі цього Визначення Патріарх Алексій в той же день підписав Грамоту, якою благословлялося «бути відтепер Православній Українській Церкві незалежною і самостійною у своєму управлінні». Хоча зазвичай саме цю Грамоту вважають головним правоустановчим документом для Української Православної Церкви, це не зовсім так. Благословенна Грамота лише вводила в життя Визначення Архієрейського Собору. Патріарша Грамота 1990 р. була іменною. Вона була адресована особисто тодішньому Київському митрополиту Філарету (Денисенко). Визначення ж Архієрейського Собору має фундаментальний характер і не прив’язується до конкретних осіб. 29 жовтня 1990 р. у Києві зібрався перший Собор єпископів Української Православної Церкви, який ухвалив Статут про управління нашої Церкви. Саме цей Статут, став документом, яким Українська Православна Церква керується в своєму внутрішньому житті. На сьогодні є чинною редакція Статуту УПЦ, прийнята у 2007 році. Особливий статус Української Православної Церкви відображено і в Статуті Руської Православної Церкви. Зокрема, Статут РПЦ в редакції 2000 року закріпив статус Української Православної Церкви як «самокерованої з правами широкої автономії». А у 2017 р. до Статуту РПЦ було внесено спеціальну главу (глава Х), присвячену Українській Православній Церкві. Отже, на сьогодні документами, які визначають канонічний статус та внутрішній устрій Української Православної Церкви, є: 1) Визначення Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від 27 жовтня 1990 р.; 2) Благословенна Грамота Святішого Патріарха Алексія від 27 жовтня 1990 р.; 3) Статут про управління Української Православної Церкви (в редакції 2007 р.); 4) Глава Х Статуту Руської Православної Церкви (в редакції 2017 р.). Що стосується ПЦУ, то після того, як у квітні 2018 р. патріарх Варфоломій заявив про свій намір створити в Україні автокефальну Церкву, почалася розробка Статуту майбутньої ПЦУ. Із повідомлень ЗМІ відомо, що проект цього Статуту був написаний у Греції професорами місцевих богословських факультетів. 29 листопада 2018 р. проект Статуту ПЦУ був розглянутий і попередньо схвалений Священним Синодом Константинопольського патріархату. Отже, проект Статуту ПЦУ був написаний за межами України і, очевидно, без участі представників України. Тим не менше, цей проект розглядався і в Україні як представниками державної влади, так і представниками УПЦ КП та УАПЦ. В результаті вже у Києві до запропонованого проекту Статуту були внесені певні зміни. 15 грудня 2018 р. так званий «Об’єднавчий собор» прийняв Статут ПЦУ з урахуванням усіх цих правок. 5 січня 2019 р. патріарх Варфоломій підписав, а 6 січня офіційно вручив томос про автокефалію ПЦУ. Отже, двома документами, які встановлюють канонічний статут ПЦУ та регламентують її внутрішнє життя є: 1) Статут ПЦУ; 2) томос про автокефалію ПЦУ. У випадках розбіжностей між Статутом та томосом пріоритет віддається томосу. Тепер перейдемо до порівняння загальних положень про канонічний статус, які є у вказаних документах. Як сказано, Українська Православна Церква сьогодні має статус Самокерованої Церкви з правами широкої автономії у складі Руської Православної Церкви. Що стосується ПЦУ, то і Статут, і томос говорять, що вона є автокефальною Церквою. При цьому обидва документи передбачають збереження особливого зв’язку ПЦУ з Константинопольським патріархатом. Зокрема, в томосі вказано, що після отримання автокефалії для вирішення важливих питань церковного, догматичного та канонічного характеру Київський митрополит має звертатися до Вселенського Патріаршого Престолу, «прагнучи від нього авторитетної думки та твердого взаєморозуміння». Також у томосі сказано, що Православна Церква України так само «як і інші Патріархи та Предстоятелі» має визнавати «головою Святіший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол» (γινώσκει ὡς κεφαλὴν τὸν Ἁγιώτατον Ἀποστολικὸν καὶ Πατριαρχικὸν Οἰκουμενικὸν Θρόνον). Отже, Константинопольський патріарший престол тут названий главою усіх Помісних Церков. Це твердження відсилає нас до гострої богословської дискусії, яка триває вже не одне десятиліття. У творах православних богословів грецького походження (таких, як митрополит Іоанн (Зізіулас), архієпископ Елпідофор (Ламбриніадіс), архімандрит Іоанн (Мануссакіс)) першість Константинопольського престолу у Вселенській Церкві уподібнюється першості Бога Отця в Святій Трійці. В цій парадигмі першість виступає як онтологічна категорія. Тому право Константинопольського патріарха на першість у Вселенській Церкві ці богослови відносять не до людського права, а до права Божественного. З критикою такого розуміння першості виступали, наприклад, митрополит Калістос (Уер), протоієрей Джон Бер, протоієрей Ендрю Лаут та інші авторитетні богослови. Руська Православна Церква на офіційному рівні відкинула таке вчення про першість у Вселенській Церкві. Перша стаття Статуту ПЦУ говорить, що «Православна Церква України є … невід’ємно єдиною з Матір’ю Великою Христовою Церквою в Константинополі і через неї з усіма іншими Православними Автокефальними Церквами». Тобто, ПЦУ має спілкування з іншими Помісними Церквами не безпосередньо, а виключно через Константинопольський Патріархат. Тут ми стикаємося з майже римським розумінням першості у Вселенській Церкві. Для сучасного католицького богослов’я є абсолютно типовою теза про те, що церковну єдність забезпечує спілкування усіх єпископів світу з Римським престолом. Головним показником для визначення канонічного статусу тієї чи іншої Православної Церкви традиційно виступає процедура обрання та інтронізації її Предстоятеля. Ознакою автокефалії (тобто повної адміністративної незалежності Помісної Церкви) є право самостійно обирати та інтронізовувати своїх Предстоятелів. Що ж говорять статутні документи УПЦ та ПЦУ про обрання Предстоятелів? Пункт 3 Визначення про Українську Православну Церкву 1990 р. вказує, що її Предстоятель обирається українським єпископатом та благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі. Отже, Київський Митрополит лише благословляється Московським Патріархом. Визначення 1990 р. не передбачає участі вищої влади Руської Православної Церкви в процедурі обрання Київського Митрополита. Також Визначення не говорить про можливість відхилення Московським Патріархом обраного Предстоятеля Української Православної Церкви. Отже, благословення Московського Патріарха, яке має отримати обраний Київський Митрополит, не слід ототожнювати з його затвердженням. Отримання Патріаршого благословення лише свідчить про канонічний зв’язок Української Православної Церкви з Руською Православною Церквою. З 2014 р. було запроваджено і практику звершення інтронізації Предстоятелів Української Православної Церкви. Так, 17 серпня 2014 р. відбулася інтронізація новообраного Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Під час літургії у Києво-Печерській Лаврі після співу Трисвятого старіший ієрарх з числа постійних членів Священного Синоду Української Православної Церкви митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел виголосив інтронізаційну молитву. Після цього митрополит Агафангел та другий з числа старіших постійних членів Синоду митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар тричі звели владику Онуфрія на Митрополичий трон на горньому місці з виголошенням: «Аксіос». По завершенні літургії митрополит Агафангел вручив Блаженнішому Онуфрію жезл його попередника – Блаженнішого Митрополита Володимира. Отже, Українська Православна Церква сама інтронізувала свого Предстоятеля. Присутні на урочистостях представники інших Помісних Церков виступали лише в якості почесних гостей. Хоча наша Церква офіційно не відноситься до числа Автономних Церков, все ж вона фактично має ті самі права, які мають Автономні Церкви у складі Московського Патріархату. При чому в окремих питаннях обсяг прав Української Православної Церкви навіть перевищує права Автономних Церков. Наприклад, томос про надання автономії Японській Православній Церкві (від 10 квітня 1970 р.) вказує, що Предстоятель Японської Церкви затверджується (а не просто благословляється) Патріархом Московським та всієї Русі. Крім того, Московський Патріарх має право відхилити представлену йому кандидатуру Японського митрополита та вимагати обрання іншої особи. При цьому Статут Руської Православної Церкви не передбачає процедури відхилення Московським Патріархом обраного Київського митрополита. Що стосується ПЦУ, то її очільник обирається Помісним Собором, який є зібранням єпископату, духовенства та мирян. В нормі процедура обрання предстоятеля ПЦУ не передбачає втручання інших Помісних Церков. Однак, як вказано у Статуті, «якщо під час заміщення престолу Митрополита Київського і всієї України виникають непереборні проблеми, що порушують єдність Церкви, про це повідомляється негайно Вселенському Патріарху, першому в Православній Церкві, і він шукає рішення цього, відповідно до всеправославно діючих правил про його священноканонічну екстериторіальну юрисдикцію». Тут знову таки йдеться про особливі права Вселенського патріарха, які ставлять його над усіма іншими Предстоятелями. На даний момент є вже прецедент проведення інтронізації Предстоятеля ПЦУ. 3 лютого 2019 р. у соборі Святої Софії у Києві під час літургії відбулася інтронізація митрополита Єпіфанія. Як видно з відеозапису цього богослужіння, фактично інтронізацію очолював спеціальний представник Константинопольського патріарха – митрополит Галльський Еммануїл. Ще однією ознакою ступеню незалежності Помісної Церкви є процедура виготовлення (або отримання) святого мира. Згідно томосу 2019 г., ПЦУ не має права самостійно виготовляти святе миро. Вона зобов’язана отримувати його від Константинопольського патріарха. Щодо Української Православної Церкви, то у Статуті Руської Православної Церкви сказано, що Українська Православна Церква має отримувати святе миро від Московського патріарха. При цьому слід зазначити, що у XVIII – на початку ХХ ст., незважаючи на те, що Київська митрополія фактично була лише однією з єпархій Російської Церкви, у Києво-Печерській Лаврі традиційно виготовляли та освячували святе миро. Отже, в той час виготовлення святого мира у Києві не вважалося ознакою церковної незалежності українських єпархій. Тепер порівняємо процедуру схвалення Статутів УПЦ та ПЦУ. Згідно діючого Статуту Руської Православної Церкви Статут Української Православної Церкви затверджується її Предстоятелем та схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі. Звернемо увагу, що за Московським патріархом закріплено право лише схвалювати (а не затверджувати) Статут нашої Церкви. При цьому Статут Української Православної Церкви нічого не говорить про процедуру його схвалення Московським патріархом. Тут лише вказується, що Статут ухвалюється Собором Української Православної Церкви. Жодних інших ухвалень (чи затверджень) тут не передбачено. Право внесення доповнень і змін до Статуту має Собор єпископів Української Православної Церкви з наступним ухваленням Собором Української Православної Церкви. Право тлумачити положення Статуту має Священний Синод Української Православної Церкви. Тут теж цікаво порівняти Українську Православну Церкву з Автономними Церквами. В Статуті Руської Православної Церкви вказано, що Статути Автономних Церков приймаються їхніми Соборами, але при цьому проект Статуту підлягає «письмовому погодженню з Патріархом Московським і всієї Русі». Отже, Статут Автономної Церкви виноситься на обговорення її Собору тільки після того, як його проект письмово погоджено з Патріархом. Що ж стосується Статуту Української Православної Церкви, то він приймається Собором Української Православної Церкви, потім підписується Київським Митрополитом і лише після цього схвалюється Московським патріархом. Від Української Православної Церкви не вимагається попереднього письмового погодження проекту Статуту. Отже, і в цьому відношенні вимога до Статутів Автономних Церков є більш суворою, ніж вимога до Української Церкви. Щодо Статуту ПЦУ, то право його ухвалювати цей та вносити до нього зміни має Помісний Собор ПЦУ. Архієрейський же Собор має право лише частково змінювати Статут. Але зміни, внесені до Статуту Архієрейським Собором, підлягають затвердженню на Помісному Соборі. При цьому особливо наголошується, що зміни до Статуту можуть вноситися лише «в дусі томосу». У тих випадках, коли в житті ПЦУ постають питання, які не оговорені у Статуті, але при цьому потребують статутного регулювання, має створюватися змішана комісія, склад якої формується Вселенським Патріархатом і ПЦУ. Саме така комісія має запропонувати рішення спірних питань. Також Вселенський Патріарх має виключне право тлумачити положення Статуту по відношенню до томосу. Отже, як бачимо, і в цій сфері Константинопольський патріарх зберігає очевидні важелі впливу на ПЦУ. Тепер звернемося до особливостей церковного судочинства. В Статуті про управління Української Православної Церкви в редакції 2007 р. вказано, що в межах УПЦ Церковним судом вищої інстанції є Собор єпископів. Він приймає рішення у судових справах щодо архієреїв. Єпархіальні суди є компетентними здійснювати судочинство у справах кліриків та мирян. Оскаржити рішення єпархіального суду можна шляхом звернення до Священного Синоду. В межах Української Православної Церкви такі канонічні покарання як пожиттєва заборона духовенства у священнослужінні, позбавлення сану та відлучення від Церкви накладаються єпархіальними архієреями з наступним затвердженням Священним Синодом УПЦ та Митрополитом Київським і всієї України. Якихось апеляцій на ці рішення до судових органів Руської Православної Церкви не передбачається. Єпископи ж Української Православної Церкви мають право подавати апеляції до Архієрейського Собору Руської Православної Церкви. Отже, по відношенню до вищої церковно-судової інстанції Української Православної Церкви Архієрейський Собор Руської Православної Церкви виступає в якості суду другої інстанції. Що стосується церковного суду ПЦУ, то її Статут встановлює лише загальні обриси церковно-судової системи. Про порядок функціонування судових органів Статут нічого не говорить. Очевидно, передбачається прийняття окремого документу, який буде регламентувати роботу усіх судових інстанцій. Як томос про автокефалію ПЦУ, так і Статут ПЦУ говорять про можливість для священнослужителів «будь-якого сану», які були засуджені «своїми церковними властями до будь-якого покарання», подавати апеляції до Вселенського Патріарха. Тобто, право подавати апеляції до Вселенського патріарха мають не тільки єпископи, але й священники та диякони ПЦУ. Останнє положення відрізняє церковне судочинство в ПЦУ від судової системи в Українській Православній Церкві. Як ми бачили, судові рішення щодо священників, дияконів та мирян, прийняті в Українській Православній Церкві, не передбачають подачі апеляцій до церковно-судових інстанцій Руської Православної Церкви. Лише єпископ може апелювати до Архієрейського Собору Руської Православної Церкви. Крім того, Положення про Церковний суд Руської Православної Церкви не передбачає залучення інших Помісних Церков до вирішення місцевих церковно-судових справ. Церковно-судова система Руської Православної Церкви не передбачає жодних апеляцій ні до Константинопольського патріарха, ні до інших Предстоятелів Помісних Церков. В ПЦУ ситуація інша. Отже, і в сфері церковного судочинства Константинопольський патріарх зберігає очевидний вплив на ПЦУ. Вкрай актуальною є і проблема пастирської опіки православною діаспорою. Лише з початку 1990-х рр. Україну полишило близько 7 мільйонів наших співвітчизників. Тому Українська Православна Церква вже не один рік працює над створенням ефективного механізму пастирського окормлення українців у діаспорі. Статут про управління Української Православної Церкви нічого не говорить про можливість створення її установ закордоном. Тим не менше, в результаті консультацій зі священноначаллям Руської Православної Церкви на сьогодні розроблено порядок відкриття українських парафій та призначення духовенства для служіння серед української діаспори. Священники для закордонних парафій обираються з числа українських кліриків. Їх призначення відбувається за клопотанням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України. Українські православні громади закордоном включаються до складу закордонних єпархій Руської Православної Церкви. На таких парафіях за богослужінням поминається ім’я Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України. Наразі такі громади вже функціонують в Італії, Португалії, Німеччині. Питання про церковні структури в діаспорі стало особливо дражливим для ПЦУ. В тексті томосу чітко вказано, що юрисдикція ПЦУ «обмежується територією Української Держави» і тому ПЦУ «не може ставити єпископів чи засновувати парафії за межами» України. Ті ж закордонні структури, які раніше створили УПЦ КП та УАПЦ, мають відтепер підкоритися Константинопольському патріаршому престолу, «який має канонічні повноваження в діаспорі». В Статуті ПЦУ також вказано, що виключне право духовної опіки православною діаспорою має Константинопольський патріарх. Отже, і в томосі, і в Статуті знайшла відображення традиційна позиція Константинопольської Церкви щодо православної діаспори. Ще з 1920-х рр. Константинопольські патріархи наполягають, що усі православні християни, які мешкають на тих територіях, де немає Помісних Православних Церков, мають увійти в канонічне підпорядкування Константинопольської Церкви. Однак, інші Помісні Церкви не погоджуються з такими амбіціями Константинополя. Сьогодні більшість Помісних Церков мають свої структури в діаспорі. Так, в Західній Європі та в Америці діють єпархії Антіохійської, Руської, Грузинської, Сербської, Румунської, Болгарської Церков. До того ж, і самі національні діаспори не бажають переходити у підкорення грецьким архієреям. Відтепер ця суперечка зачепила і ПЦУ. З одного боку, ПЦУ включила до свого складу усіх архієреїв УПЦ КП, які служать за межами України. Однак, це вступає в пряме протиріччя з вказаними положеннями томосу та Статуту. Тому, з іншого боку, керівництво ПЦУ намагається добитися для себе права впливати на процес призначення священників для служіння в діаспорі. Наскільки нам відомо, на даний час досягти якихось домовленостей з Константинопольською Церквою ПЦУ не змогла… Проведений аналіз дозволяє зробити певні висновки щодо канонічного статусу Української Православної Церкви у порівнянні зі статусом ПЦУ. Як зазначено, Українська Православна Церква є самокерованою з правами широкої автономії у складі Руської Православної Церкви. В статутних документах Руської Православної Церкви встановлено кілька ознак канонічного зв’язку Української Церкви з Московським Патріархатом, а саме: 1) Предстоятель Української Православної Церкви, який обирається українським єпископатом, благословляється Московським патріархом 2) Українська Православна Церква отримує святе миро від Московського патріарха. 3) Статут про управління Української Православної Церкви приймається її Собором та схвалюється Московським патріархом. 4) Архієрейський Собор Руської Православної Церкви має право приймати апеляції від українських єпископів, проти яких винесено церковно-судові рішення в Українській Православній Церкві. Цим фактично вичерпується залежність Української Православної Церкви від Московського Патріархату. Що стосується ПЦУ, то вона є автокефальною. Це проявляється, перш за все, в тому, що ПЦУ сама обирає та поставляє свого Предстоятеля. Однак, статутні документи ПЦУ зберігають за Константинопольським патріархом певні владні прерогативи, а саме: 1) ПЦУ отримує від Константинопольського патріарха святе миро. 2) Константинопольський патріарх має виключне право тлумачити положення Статуту ПЦУ по відношенню до томосу про автокефалію. 3) Усі питання життя ПЦУ, які не оговорені в тексті Статуту, мають вирішуватися комісіями, створеними з представників Константинопольського патріархату та ПЦУ. 4) Хоча Предстоятель ПЦУ обирається українським єпископатом, але в разі конфліктів, які виникають під час його обрання, ПЦУ має звертатися за допомогою до Вселенського патріарха. 5) Усім клірикам ПЦУ (єпископам, священникам та дияконам) надано право подавати до Константинопольського патріарха апеляції на судові рішення, прийняті церковно-судовими інстанціями ПЦУ. 6) ПЦУ має звертатися до Вселенського Патріарха для вирішення важливих питань церковного, догматичного та канонічного характеру. 7) ПЦУ не має права створювати свої єпархії, парафії та інші структури в українській діаспорі. Ексклюзивне право на духовне окормлення діаспори закріплюється за Константинопольським патріархом. Порівнюючи статутні документи Української Православної Церкви з томосом та Статутом ПЦУ, можна сказати, що у певних позиціях обсяг прав нашої Церкви є співставним або навіть більшим, чим обсяг прав ПЦУ. Наприклад, статутні документи УПЦ не передбачають втручання інших Помісних Церков у процес обрання Предстоятеля. Натомість Статут ПЦУ в особливих випадках припускає таке втручання з боку Константинопольського патріарха. Статут УПЦ не передбачає для священників та дияконів права подавати апеляції до церковно-судових інстанцій Московського Патріархату. Статут же ПЦУ чітко говорить про можливість таких апеляцій до Константинополя. Право тлумачити положення Статуту УПЦ закріплено за Священним Синодом УПЦ. При цьому за Константинопольським патріархом збережено право тлумачення положень Статуту ПЦУ по відношенню до томосу. Також Константинопольський патріархат має право створювати спільні комісії з ПЦУ для редагування її Статуту у майбутньому. Українська Православна Церква має можливість духовно опікуватися діаспорою та направляти своїх кліриків для служіння закордоном. ПЦУ ж позбавлена права вести будь-яку пастирську діяльність за межами України. Усе це показує, що такі поняття, як «автокефалія» та «автономія» в різних Помісних Церквах можуть наповнюватися різним змістом. Статус Української Православної Церкви багато в чому співставний не тільки з Автономними, а навіть і з Автокефальними Церквами. При цьому ПЦУ є автокефальною, однак при цьому Константинополь зберігає чимало механізмів впливу на її внутрішнє життя. Томос про автокефалію ПЦУ та її Статут чітко свідчать про сучасне самоусвідомлення Константинопольського патріарха. Викладене в них вчення про першість у Вселенській Церкві, офіційно відкинуте Руською Православною Церквою. Ця доктрина є сьогодні одним з головних факторів глибокого розділення у Світовому Православ’ї. Отже, український церковний конфлікт має не тільки політичний та канонічний вимір, але й вимір догматичний, віровчительний. Ми стикаємося сьогодні з двома дуже різними інтерпретаціями устрою Світового Православ’я. Цілком очевидно, що вирішення церковного конфлікту в Україні буде тісно пов’язаним з богословською полемікою з приводу першості у Вселенській Церкві.

САРНИ. Місто атомників Вараш відсвяткувало престольне свято

http://pravoslavye.org.ua - ср, 10/28/2020 - 12:51

26 жовтня повнота Православної Церкви вшановує Образ Іверської Ікони Божої Матері, котрий був явлений на Святій горі Афон у ІХ столітті, і з того часу і до нині, являє своє заступництво та благодатну допомогу кожному молящемуся.
Митрополит Поліський Анатолій з нагоди престольного свята звершив Божественну Літургію у Свято-Іверському Храмі міста атомників – Вараш. За богослужінням владиці митрополиту співслужили священики Сарненсько-Поліської єпархії УПЦ . На Малому вході архіпастир нагородив настоятеля Храму – протоієрея Віктора Пінчук з нагоди його 60-ти річчя правом носіння другого Хреста з прикрасами. По завершенню богослужіння Митрополит Анатолій виголосив проповідь, в котрій, зокрема, сказав: «Богоматір являється покровителькою роду християнського. ЇЇ молитвами дарується життя, ЇЇ молитвами душа набуває безсмертя та вічність…». Після богослужіння був звершений святковий молебень на честь Богоматері.

ЛЬВІВ. Митрополит Філарет молитовно відзначив День Тезоіменитства

http://pravoslavye.org.ua - ср, 10/28/2020 - 12:44


23 жовтня, в день пам’яті святителя Філарета, митрополита Київського, митрополит Львівський і Галицький Філарет звершив Божественну літургію в Свято-Воскресеньскому Ново-Афонському чоловічому монастирі міста Львова.
Владиці співслужили: секретар єпархіального управління протоієрей Олександр Іванченко, благочинний обителі ієромонах Іов (Ольшанський), протоієрей Михаїл Миньо, протодиякон Георгій Суряднов.
Під час Літургії були піднесені сугубі молитви за здоров’я хворих і проти поширення смертоносного вірусу.
Наприкінці Богослужіння архіпастир очолив молебень перед іконою святителя Філарета.
Секретар єпархіального управління протоієрей Олександр Іванченко від духовенства привітав митрополита Філарета з Днем Небесного Покровителя.

Страницы

Администрация сайта не несет ответственности за содержание информации, которая содержится в архивных материалах сайта, и может не разделять мнение их авторов. Ответственность за информацию несет сторона, которая ее предоставила
Интернет-издание "Епархия" (C) 2013-2020. Сайт разработан: В.Коваленко, А.Чумаченко, А.Беляев.
При использовании материалов сайта обязательным условием является ссылка на alexandria-eparhia.org.ua