098 690 42 28 (пн-пт: з 9 до 18 г.)

 

- По благословению Высокопреосвященнейшего Боголепа,
архиепископа Александрийского и Светловодского -

Фейсбук
ВКонтакте
Твиттер
Youtube

Сьогодні вся Олександрійська єпархія підносить свої молитви вдячності Богу, за Його милість і щедроти.  Саме 4 грудня народився наш добрий Архіпастирь, наставник і приклад в духовному.    Ваше Високопреосвященство, щиросердечно вітаємо Вас з...

Желающие оказать помощь в развитии Александрийской епархии, могут перечислить средства по следующим банковским реквизитам:

Р/С 26004924426263 в ПАТ АБ ( УКРГАЗБАНК ), МФО 320478, код ЕДРПУ 23230375, СВ. о не прибыльности, 1711264600026 от 24.02.2017

http://pravoslavye.org.ua

Подписка на Лента http://pravoslavye.org.ua
Официальный сайт Украинской Православной Церкви
Обновлено: 45 минут 21 секунда назад

МУКАЧЕВО. Чернечий постриг у Красногірському монастирі

вт, 12/10/2019 - 12:35


6 грудня в Красногірському чоловічому монастирі на честь Всіх святих, що в м. Мукачево, Феодор, митрополит Мукачівський і Ужгородський звершив чин монашеського постригу.
Послушники обителі протоієрей Георгій Штець та Ярослав Рішко були пострижені в мантію з іменами Паісій та Тимофій, на честь прп. Паісія Афонського та св. ап. Тимофія.
У своєму слові архіпастир привітав ігумена монастиря, архімандрита Іларія (Гаврилець) з постригом братії, а новопостриженим монахам побажав помочі Господньої в монашеському житті.

КОВЕЛЬ. Урочисте захоронення воїнів-визволителів на військовому кладовищі в урочищі Мар’їно

вт, 12/10/2019 - 12:32


Останки ще 23-х воїнів радянської армії, що полягли під Ковелем у 1944 році, було віднайдено членами пошукового загону «Відродження». Пошуковці-волонтери, котрих очолює герой України, учасник АТО, полковник Вадим Дорофеєнко, є на сьогодні єдиними на Волині, хто займається пошуком та перепохованням загиблих в роки Другої світової війни. Від початку військових захоронень у 2012 році на висоті Ведмежій, що в урочищі Мар’їно, з пошуковим загоном «Відродження» тісно співпрацюють ковельські священики Української Православної Церкви та члени братства преподобного Сергія. Разом готують місця під наступні погребіння, разом беруть участь в урочистих заупокійних богослужіннях та спільно доглядають за могилами. Ось і в п’ятницю, 29 листопада, у Воскресенському кафедральному соборі православні священники Ковеля на чолі зі старшим благочинним округи протоієреєм Володимиром Ровінським звершили заупокійне богослужіння перед гробами з останками віднайдених воїнів. Духовенство та члени пошукового загону на руках понесли з храму в останню путь визволителів рідного краю. На військовому кладовищі процесію вже чекали небайдужі ковельчани, серед яких були як сивочолі свідки лихоліття Другої світової війни, так і юні школярі, котрих батьки та духовні отці навчили шанувати минуле і вірити в майбутнє. Нажаль, сред членів пошукового загону не було його командира – Вадима Дорофеєнко. Під час виконання бойового завдання на сході України полковника було поранено і він лікується у військовому госпіталі. За підготовку захоронення відповідав його заступник – майор Григорій Максименко. Захоронили воїнів у свіжих могилах з простими солдатськими обелісками. Та, немовби піднявшись від землі, невідомі солдати знову стали у чіткий стрій захисників народу України – ставши небесними покровителями. І кожен, хто брав участь у захороненні і спільній молитві, відчував, що стояв на місці батька і матері полеглого, дружини та сина, друга та військового товариша. Серед двадцяти трьох захоронених, ім’я одного воїна вдалося встановити – це молодший лейтенант Севастьянов Василь Якович, 1918 року народження. У квітні 1944-го, коли Василь загинув визволяючи Ковель, йому ще й не виповнилося 26 років. Члени пошукового загону розповіли присутнім на погребінні, що під час розкопок, на власні очі вчергове переконувалися у надзвичайній мужності і незламності полеглих перед лицем ворога і смерті. Обставини цього захоронення склалися так, що традиційний військовий салют, котрий належало б віддати полеглим воїнам, довелося замінити багатоголосим, одностайним і гучним співом усіх присутніх «Вічная пам’ять» і в тому розпізнали певний сенс – нехай так воно і буде! Вічна пам’ять подвигу вашому, мужні воїни-визволителі, у небайдужих людських серцях. Скорботно-урочистий захід закінчився, як і заведено серед українців, поминальною трапезою. Жінки, парафіянки ковельських храмів, почастували присутніх на погребінні бутербродами з гарячим чаєм.

КИЇВ. Блаженніший Митрополит Онуфрій очолив Божественну літургію та єпископську хіротонію у Києво-Печерській Лаврі

вт, 12/10/2019 - 12:16

9 грудня, у день своєї архієрейської хіротонії, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію у храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
За богослужінням відбулася хіротонія архімандрита Павла (Валуйського) у єпископа Біловодського, вікарія Луганської єпархії. Рішення про обрання нового єпископа Священний Синод УПЦ ухвалив 6 грудня. Перед початком Божественної літургії був звершений особливий чин, який є частиною архієрейської хіротонії. Кандидат у єпископський ступінь священства виголосив сповідання віри та дав обітниці берегти правила Апостолів, Вселенських і Помісних Соборів та отців Церкви. Завершився чин многоліттям Предстоятелю, архієреям, церковному народу та ставленику. Його Блаженству співслужили намісник Києво-Печерської обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ митрополит Луганський і Алчевський Митрофан, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан, митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій, митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим, митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин, митрополит Поліський і Сарненський Анатолій, митрополит Херсонський і Таврійський Іоанн, митрополит Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт, митрополит Харківський і Богодухівський Онуфрій, митрополит Почаївський Володимир, митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій, митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей, митрополит Уманський і Звенигородський Пантелеімон, митрополит Сєверодонецький і Старобільський Никодим, митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій, архієпископ Шумський Іов, архієпископ Гурій (Кузьменко), архієпископ Бучанський Пантелеімон, архієпископ Яготинський Серафим, архієпископ Городницький Олександр, архієпископ Новомосковський Євлогій, архієпископ Боярський Феодосій, архієпископ Банченський Лонгін, архієпископ Фастівський Даміан, архієпископ Олександрійський і Світловодський Боголєп, єпископ Шепетівський і Славутський Євсевій, єпископ Іванківський Кассіан, єпископ Хотинський Веніамін, єпископ Гостомельський Тихон, єпископ Баришівський Віктор, єпископ Білогородський Сильвестр, єпископ Ладижинський Сергій, єпископ Дубенський Пімен, єпископ Переяслав-Хмельницький Діонісій, єпископ Петропавлівський Андрій, єпископ Згурівський Амвросій, єпископ Біловодський Павел, гості у священному сані та духовенство монастиря. Блаженніший Митрополит Онуфрій був висвячений у єпископа Чернівецького і Буковинського 9 грудня 1990-го року. На ввіреній йому кафедрі він звершував архіпастирський послух протягом 24 років, після чого, 13 серпня 2014 року, Собором єпископів УПЦ був обраний Предстоятелем Української Православної Церкви. За Літургією була піднесена сугуба молитва про мир в Україні та про єдність Православної Церкви. На завершення богослужіння Предстоятель звернувся до єпископа Біловодського Павла зі Словом і вручив йому архієрейський жезл. Згідно з традицією ієрарх подав віруючим своє перше архіпастирське благословення та приймав вітання.

ОДЕССА. В Спасо-Преображенском кафедральном соборе был совершен чин отпевания сотрудника ГСЧС который погиб при ликвидации пожара в доме на улице Троицкой(Видео)

вт, 12/10/2019 - 12:10


9 декабря, в Спасо-Преображенском кафедральном соборе,по благословению Агафангела, митрополита Одесского и Измаильского был совершен чин погребения сотрудника ГСЧС Сергея Николаевича Шатохина, который погиб при ликвидации трагического пожара в Одесском колледже экономики, права и гостиннично-ресторанного бизнеса.
Множество одесситов пришли в Собор, для того, чтобы простится с героем, отдавшим свою жизнь ради спасения детей.
Чин погребения в сослужении городского духовенства совершил протоиерей Павел Полещук, который от имени Владыки Митрополита выразил слова искреннего соболезнования родным и близким Сергея Николаевича, и заверил, что благодарная и светлая память о герое, который, по слову Евангелия, свою душу положил за ближних, будет жить в благодарных сердцах жителей города, а духовенство Одесской епархии будет непрестанно возносить молитвы о упокоении его и всех жертв ужасного пожара.

КРОПИВНИЦКИЙ. Митрополит Иоасаф сослужил Божественную литургию в московском храме в честь иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» на Большой Ордынке

вт, 12/10/2019 - 12:06

8 декабря, в Неделю 25-ю по Пятидесятнице, в рамках паломнической поездки группы священнослужителей Кировоградской епархии по святым местам, митрополит Кировоградский и Новомиргородский Иоасаф сослужил Божественную литургию митрополиту Волоколамскому Илариону в московском храме в честь иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» на Большой Ордынке. Архипастырям сослужили клирики храма, а также священнослужители Кировоградской епархии.

СОФІЯ. Митрополит Никодим зустрівся із Патріархом Болгарським Неофітом

вт, 12/10/2019 - 11:56


9 грудня, митрополит Никодим відвідав у Софії кафедральний собор Святої Неділі на честь мучениці Кіріакії Нікомідійської, де помолився перед святинями та чесними мощами святого Стефана Уроша II Милутина. Також архіпастир побував у Патріаршому кафедральному соборі святого Олександра Невського.
У часі свого візиту в Болгарію митрополит Никодим мав офіційну зустріч із Святішим Неофітом, Митрополитом Софійським, Патріархом Болгарської Православної Церкви.
Його святість тепло прийняв Владику та супроводжуючих в патріаршій резиденції. Митрополит Никодим передав вітання від Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія, розповів про стан справ у нашій Церкві, вручив подарунок та попросив святих молитов і благословіння. Патріарх Неофіт розповів, що завжди молиться за Україну та її народ, молиться за мир в нашій державі та припинення війни на Сході. Особливо підносить молитви за Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія та повноту нашої Церкви. На останок спілкування Його Святість передав усім Своє благословіння. Пресс-служба Житомирської єпархії

ДНЕПР. Вышел тридцать второй номер выпуск программы «Православний світ»

вт, 12/10/2019 - 11:53
6 декабря на канале Общественное телевидение Днепра «ОТВ Днепр» по благословению митрополита Днепропетровского и Павлоградского Иринея вышел тридцать второй выпуск программы «Православний світ».
Данный выпуск программы посвящен празднику святой великомученицы Екатерины, небесной покровительницы города Днепра.
Также в программе Православный календарь на предстоящую седмицу.
Напоминаем, что все выпуски программ публикуются на официальном сайте Днепропетровской епархии Украинской Православной Церкви.
Автор программы – Галина Ильинична Булавка.


Информационный отдел
Днепропетровской епархии
Украинской Православной Церкви

ДЖАНКОЙ. Дети из школы-интерната помолились в Покровском соборе

вт, 12/10/2019 - 11:50
8 декабря группа воспитанников Джанкойской санаторной школы-интерната, слушающих курс «Основы православной культуры», помолилась за Божественной литургией в Покровском кафедральном соборе. Дети исповедались и приступили ко Святому Причастию.
После богослужения ребята были приглашены в соборную трапезную на чаепитие.

Звіт Керуючого справами Української Православної Церкви за 2019 рік

вт, 12/10/2019 - 11:39
6 грудня, під час підсумкового у 2019 році засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній доповів про життєдіяльність Церкви за минулий рік.  ЗВІТ КЕРУЮЧОГО СПРАВАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЗА 2019 РІК І. Визначні події в житті Українській Православній Церкві Найбільш знаковими подіями у житті Української Православної Церкви у 2019 році стали: 75-річчя з дня народження та 5-річчя інтронізації Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. 75 років з Дня народження Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія 5 листопада 2019 року виповнилося 75 років з Дня народження Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. 25 червня, у день пам’яті преподобного Онуфрія Великого, який є Небесним покровителем Його Блаженства, на площі перед Успенським собором Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври відбулась урочиста Божественна літургія. Разом з Блаженнішим владикою співслужив увесь єпископат та духовенство Української Православної Церкви, а також ієрархи та представники Помісних Православних Церков: митрополит Сінгапурський і Південно-Східно-Азіатський Сергій (Руська Православна Церква), митрополит Карфагенський Мелетій (Олександрійський Патріархат), митрополит Вострський Тимофій (Єрусалимський Патріархат), єпископ Моравічський Антоній (Сербська Православна Церква), митрополит Ловчанський Гавриїл (Болгарська Православна Церква), митрополит Тамасоський Ісаія (Кіпрська Православна Церква), єпископ Гайновський Павел (Польська Православна Церква), архієпископ Празький Михаїл (Православна Церква Чеських земель і Словаччини) та митрополит Корсунський Антоній (Руська Православна Церква). Після закінчення Літургії були виголошені вітальні слова. Також Блаженнішому Митрополиту Онуфрію вручені високі церковні нагороди від Предстоятелів Руської, Олександрійської, Єрусалимської, Румунської, Сербської, Болгарської, Кіпрської, Польської Церков, Православної Церкви Чеських земель і Словаччини та Православної Церкви в Америці. Від усієї повноти Української Православної Церкви вітання Його Блаженству виголосив Преосвященний митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел та вручив найвищу нагороду Священного Синоду Української Православної Церкви — орден святого апостола Андрія Первозванного. 5-та річниця інтронізації Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія 17 серпня 2014 року, в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулась інтронізація Предстоятеля Української Православної Церкви, яким на Соборі єпископів УПЦ, що відбувся 13 серпня 2014 року, було обрано тодішнього Місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія. У 2019 році, з нагоди святкування 5-ї річниці інтронізації, в Києво-Печерській Лаврі була відслужена святкова Божественна літургія, за якою Його Блаженству, крім єпископату та духовенства УПЦ, співслужили представники Православної Церкви в Америці. Після закінчення богослужіння Преосвященний митрополит Хустський і Виноградівський Марк від імені Священного Синоду, єпископату, духовенства і багатомільйонної пастви Української Православної Церкви зачитав Блаженнішому владиці вітальне слово. З п’ятиріччям інтронізації Предстоятеля також привітали гості з Америки, які виголосили вітання від імені Предстоятеля Православної Церкви в Америці Блаженнішого Митрополита всієї Америки і Канади Тихона.   1031-ша річниця Хрещення Київської Русі Традиційно, щороку 27 та 28 липня в Києві проходять святкування з нагоди річниці Хрещення Київської Русі та дня пам’яті її хрестителя — святого рівноапостольного великого князя Володимира. У цьому році Українська Православна Церква урочисто відзначила 1031-шу річницю цієї визначної події. 27 липня у столиці на Володимирській гірці відбувся святковий молебень, який очолив Предстоятель Української Православної Церкви у співслужінні усього єпископату Української Православної Церкви, представників Сербської Православної Церкви та Православної Церкви Чеських земель і Словаччини, духовенства з усіх єпархій УПЦ та багаточисельного народу. З нагоди святкувань з усіх куточків України до Києва прибули загальношановані святині, серед яких 5 чудотворних ікон: Почаївська, Зимненська, Касперівська, Святогірська, Києво-Печерська «Успіння Богородиці»; частка мощей святого рівноапостольного великого князя Володимира, стопа апостола Андрія Первозваного, а також святі мощі 18-ти сповідників віри (священномученика Володимира (Богоявленського), святителя Луки Кримського, преподобного Алексія Карпаторуського, преподобного Лаврентія Чернігівського, преподобного Кукші Одеського, преподобного Амфілохія Почаївського, 11-ти Святогірських преподобних та праведного Петра Калнишевського). Після завершення молебню велелюдна хода разом зі святинями пройшла з молитвою центральними вулицями Києва до Києво-Печерської Лаври, де розпочалося Всенічне бдіння. Участь у цьогорічній Хресній ході взяли близько 300 тисяч вірян. Традиційно усіх паломників, які прибувають звідусіль у ці дні до Києва гостинно приймали святі обителі та парафії м. Києва. Понад 3,8 мільйона телеглядачів стали учасниками урочистих богослужінь до Дня Хрещення Русі, що транслювалися на телеканалі «Інтер», і подивились святкові спецпроекти. Після завершення Хресної ходи та богослужіння святині були розміщені до 28 липня для поклоніння вірян у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія та Феодосія Печерських Києво-Печерської Лаври. Протягом усієї ночі тисячі вірян приходили до храму, щоб вклонитися чудотворним іконам та святиням, що прибули на святкування. 28 липня, у сам день свята, на площі перед Успенським собором Києво-Печерської Лаври була звершена урочиста Божественна літургія. Богослужіння очолив Блаженніший Митрополит Онуфрій, якому співслужив єпископат УПЦ, єпископ Нішський Арсеній (Сербська Православна Церква), архієпископ Михайловський і Кошицький Георгій (Православна Церква Чеських земель і Словаччини) та багаточисельне духовенство з різних єпархій Української Православної Церкви. За богослужінням відбулось прославлення трьох нових місцевошанованих святих Київської єпархії: ректорів Київської духовної академії святителя Василія (Богдашевського), сповідника, святителя Сильвестра (Малеванського) та професора КДА священномученика пресвітера Олександра Глаголєва. Слід також зазначити, що протягом року у єпархіях Української Православної Церкви пройшли багаточисельні Хресні ходи, під час яких архієреї, духовенство та віруючі підносили молитви про мир в Україні та єдність Православ’я, а також вшанували чудотворні образи Божої Матері, святих угодників Божих та новомучеників і сповідників Української Православної Церкви. ІІ. Священний Синод Української Православної Церкви   За звітний період відбулося чотири засідання Священного Синоду Української Православної Церкви: 7 та 17 грудня 2018 року, 3 квітня і 28 липня 2019 року. У його засіданнях взяли участь постійні та тимчасові члени Священного Синоду Української Православної Церкви. Постійними членами Священного Синоду є: митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, митрополит Хустський і Виноградівський Марк, митрополит Донецький  і Маріупольський Іларіон, митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, митрополит Луганський і Алчевський Митрофан та митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Як тимчасові члени у роботі Священного Синоду за звітний період взяли участь такі Преосвященні: митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій, митрополит Сумський і Охтирський Євлогій, митрополит Джанкойський і Роздольненський Аліпій, архієпископ Роменський і Буринський Іосиф, архієпископ Бердянський і Приморський Єфрем, архієпископ Волинський і Луцький Нафанаїл. На засіданні 7 грудня 2018 року Священний Синод мав міркування про втручання державної влади в церковне життя в Україні та проведення так званого об’єднавчого собору, а також про тиск і кримінальні переслідування єпископату, духовенства та вірних Української Православної Церкви. Вивчивши питання щодо втручання державної влади у церковне життя та проведення так званого об’єднавчого собору, Священний Синод зазначив, що попри неодноразові звернення Української Православної Церкви, державна влада в Україні продовжує грубо втручатися в церковне життя. Також члени Синоду констатували, що Українська Православна Церква не визнає рішень Константинопольського Патріархату від 11 жовтня 2018 року, зокрема, щодо поширення юрисдикції Константинопольського Патріархату на територію України, зняття анафеми, церковних заборон та поновлення в ієрархічному та священному сані очільників церковних розколів в Україні. Було наголошено, що Константинопольський Патріарх не має жодного канонічного права скликати будь-яке зібрання в Україні і викликати на нього архієреїв Української Православної Церкви, а «об’єднавчий собор» слід вважати незаконним зібранням, оскільки в ньому братимуть участь представники розкольницьких угрупувань. Окрім того, Синод не благословив брати участь у так званому соборі єпископату, духовенству, чернецтву і мирянам УПЦ. Члени Священного Синоду висловили занепокоєння чисельними випадками тиску на Преосвященних Української Православної Церкви з метою примусити їх взяти участь у так званому об’єднавчому соборі, що є прямим спонуканням до порушення архієрейської присяги, яку єпископи зобов’язувалися дотримуватися навіть під загрозою смерті, і звернули увагу, що Українська Православна Церква не уповноважує нікого з числа єпископату, духовенства, чернецтва та мирян представляти Українську Православну Церкву на так званому об’єднавчому соборі. Також Священний Синод підкреслив, що Українська Православна Церква вважатиме будь-які рішення так званого об’єднавчого собору недійсними та такими, що не матимуть жодної юридичної та канонічної сили. У питанні щодо тиску та безпідставних кримінальних переслідувань єпископату, духовенства та вірних Української Православної Церкви, Священний Синод констатував, що такі дії з боку органів державної влади є порушенням конституційного права громадян України на свободу віросповідання. Зважаючи на це, Синод уповноважив Блаженнішого Митрополита Онуфрія повідомити Помісні Православні Церкви, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, міжнародні правозахисні організації, дипломатичні установи про тиск та кримінальні переслідування духовенства та вірян Української Православної Церкви. 17 грудня Священний Синод оприлюднив Звернення до єпископату, духовенства, чернецтва та вірян Української Православної Церкви, а також уповноважив Предстоятеля Української Православної Церкви проінформувати Предстоятелів Помісних Православних Церков щодо останніх подій в релігійному житті України (Журнал №73). Також члени Синоду закликали невідкладно повідомляти у Юридичний відділ Української Православної Церкви про випадки порушення прав єпископату, духовенства, мирян та установ Української Православної Церкви (перешкоджання у звершенні богослужінь, захоплення храмів, вчинення провокацій та тиску, погрози тощо) (Журнал №73). Розглянувши на засіданні Священного Синоду 3 квітня 2019 року ситуацію, що склалася в церковному житті України та у світовому Православ’ї після антиканонічного надання Константинопольським Патріархатом Томосу про автокефалію новоствореній «Православній Церкві України», була оприлюднена Заява Священного Синоду щодо ситуації в українському і світовому Православ’ї (Журнал №01). У зв’язку з грубим порушенням законодавства України через захоплення храмів Української Православної Церкви, Синод висловив глибоке занепокоєння та наголосив на необхідності підтримки і надання допомоги громадам Української Православної Церкви, храми яких були захоплені. Зважаючи на це, для надання допомоги була утворена тимчасова комісія, яку очолив вікарій Київської Митрополії Преосвященний єпископ Васильківський Миколай (Журнал №03). Для більш ретельного вивчення спадку новомучеників та сповідників Української Православної Церкви Священний Синод благословив відкриття при Київській духовній академії Центру вивчення спадщини новомучеників і сповідників ХХ століття (Журнал №10). Основною темою порядку денного під час засідання Священного Синоду 28 липня 2019 року стало питання щодо участі Української Православної Церкви у процесі звільнення українських полонених, які перебувають на території Російської Федерації (Журнал №20). Члени Синоду були проінформовані, що 15 червня поточного року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з проханням сприяти у помилуванні та звільненні всіх українських полонених, які перебувають на території Російської Федерації. Того ж дня, Його Блаженство направив листа до Президента України В.О. Зеленського з проханням про відновлення процесу обміну полоненими, а також помилування і звільнення полонених, які знаходяться на території України. Заслухавши вищенаведену інформацію, Священний Синод підтримав ініціативу Блаженнішого Митрополита Онуфрія щодо відновлення процесу обміну полоненими, звільнення ув’язнених та встановлення миру на Донбасі і наголосив на важливості обміну полоненими у форматі «всіх на всіх». Для ефективної роботи УПЦ у згаданому процесі була створена Комісія з питань обміну полоненими та звільнення ув’язнених, до якої увійшли Преосвященний митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, Преосвященний єпископ Баришівський Віктор, вікарій Київської Митрополії та протоієрей Владислав Діханов, голова Синодального відділу Української Православної Церкви з соціально-гуманітарних питань. Священним Синодом розглянуті кадрові питання щодо єпископату Української Православної Церкви:  
  1. Змінено титул єпархіального архієрея Сарненської єпархії Української Православної Церкви на «Поліський і Сарненський» (Журнал №43 від 7 грудня 2018 року).
  2. За участь у так званому об’єднавчому соборі, що відбувся 15 грудня 2018 року, ухилення у розкол, грубе порушенням архієрейської присяги, Постанови Собору єпископів Української Православної Церкви від 13 листопада 2018 року та рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 7 грудня 2018 року, а також на підставі 25-го та 34-го правила святих Апостолів, 2-го правила Антиохійського Собору, рішенням Священного Синоду УПЦ від 17 грудня 2018 року (Журнал №69) Преосвященний митрополит Вінницький і Барський Симеон звільнений від управління Вінницькою єпархією, заборонений у священнослужінні, а євхаристичне спілкування з ним з того часу припинене.
  3. За участь у так званому об’єднавчому соборі, що відбувся 15 грудня 2018 року, ухилення у розкол, грубе порушенням архієрейської присяги, Постанови Собору єпископів Української Православної Церкви від 13 листопада 2018 року та рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 7 грудня 2018 року, а також на підставі 25-го та 34-го правила святих Апостолів, 2-го правила Антиохійського Собору, рішенням Священного Синоду УПЦ від 17 грудня 2018 року (Журнал №70) Преосвященний митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр звільнений з посади вікарія Київської Митрополії, заборонений у священнослужінні, а євхаристичне спілкування з ним з того часу припинене.
  4. Преосвященний архієпископ Бородянський Варсонофій звільнений з посади вікарія Київської Митрополії та призначений архієпископом Вінницьким і Барським, керуючим Вінницькою єпархією (Журнал №72 від 17 грудня 2019 року).
  5. Відповідно до рішення Синоду від 3 квітня 2019 року (Журнал №16) Преосвященний єпископ Угольський Антоній звільнений з посади вікарія Хустської єпархії та почислений за штат.
  Важливим напрямком роботи Священного Синоду є розгляд рапортів єпархіальних Преосвященних Української Православної Церкви щодо утворення та реорганізації монастирів. За звітний період в Українській Православній Церкві було реорганізовано 2 монастирі. 3 квітня 2019 року (Журнал №4) Свято-Пантелеімонівський чоловічий монастир Мукачівської єпархії в с. Осій Іршавського району Закарпатської області реорганізований на Свято-Пантелеімонівський жіночий монастир. Миколаївський Пустельно-Рихлівський чоловічий монастир Ніжинської єпархії (с. Рихли Коропського району Чернігівської області), відповідно до рішення Синоду від 28 липня 2019 року (Журнал №22), реорганізований на Миколаївський Пустинно-Рихлівський жіночий монастир. Відповідно до рапортів архієреїв Української Православної Церкви, затверджені намісники (ігумени) та настоятельки обителей. Священний Синод затвердив нового намісника (ігумена) для Свято-Амвросіївського чоловічого монастиря Бердянської єпархії (Журнал №44 від 7 грудня 2018 року). Були затверджені настоятельки для таких жіночих монастирів: Свято-Пантелеімонівського монастиря Мукачівської єпархії (Журнал №4 від 3 квітня 2019 року), монастиря святої праведної Анни Чернівецько-Буковинської єпархії (Журнал №05 від 3 квітня 2019 року); Свято-Миколаївського монастиря Мукачівської єпархії (Журнал №06 від 3 квітня 2019 року); Благовіщенського монастиря Рівненської єпархії (с. Андрусіїв Гощанського району Рівненської області, журнал №21 від 28 липня 2019 року); Миколаївського Пустинно-Рихлівського монастиря Ніжинської єпархії (Журнал №22 від 28 липня 2019 року); монастиря на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» Хмельницької єпархії (Журнал №23 від 28 липня 2019 року); Богородицького Горбанівского монастиря Полтавської єпархії (Журнал №24 від 28 липня 2019 року) та монастиря на честь св. прп. Афанасія Афонського Чернівецько-Буковинської єпархії (Журнал №25 від 28 липня 2019 року).   За звітний період до лику місцевошанованих святих причислені 5 подвижників благочестя та встановлені святкування Собору Ізюмських святих та Собору святих Київської духовної академії: На засіданні 3 квітня 2019 року до лику місцевошанованих святих причислені: Кам’янська єпархія — священномученик Іоанн Могилевський, пресвітер (Журнал №8). Олександрійська єпархія — блаженна Іуліта Педан (Журнал №9). Київська єпархія (з внесенням до Собору святих Київської духовної академії) — ректори КДА святитель Сильвестр (Малеванський), єпископ Канівський (Журнал №13); святитель Василій (Богдашевський), архієпископ Канівський, сповідник (Журнал №14), а також професор КДА священномученик Олександр Глаголєв, пресвітер (Журнал №15). На тому ж засіданні Священного Синоду: До Церковного календаря Української Православної Церкви внесено ім’я святителя Рафаїла, єпископа Бруклінського (Журнал №12). Встановлені дні святкування Собору Ізюмських святих (Журнал №7) та Собору святих Київської духовної академії (Журнал №11). За минулий рік було звершено 5 єпископських хіротоній.  
  • 17 грудня 2018 року рішенням Священного Синоду (Журнал №74) секретаря Київської єпархії архімандрита Діонісія (Пилипчука) було обрано єпископом Переяслав-Хмельницьким, вікарієм Київської Митрополії. Єпископська хіротонія звершена в день пам’яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, 19 грудня 2018 року, у Миколаївському домовому храмі резиденції Предстоятеля УПЦ в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.
  • На тому ж засіданні (Журнал №75) насельник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архімандрит Андрій (Василашку) обраний єпископом Петропавлівським, вікарієм Дніпропетровської єпархії. Архієрейська хіротонія звершена 23 грудня 2018 року у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
  • Архімандрит Симеон (Голубка), відповідно до рішення Священного Синоду від 3 квітня 2019 року обраний єпископом Угольським, вікарієм Хустської єпархії (Журнал №16). Єпископська хіротонія звершена 7 квітня 2019 року у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
  • На тому ж засіданні (Журнал №17) єпископом Волноваським, вікарієм Донецької єпархії був обраний клірик Донецької єпархії архімандрит Амвросій (Скобіола). Хіротонія у єпископа відбулась 6 квітня 2019 року у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
  • Проректора Київської духовної академії і семінарії з виховної роботи архімандрита Амвросія (Вайнагія) на тому ж засіданні Священного Синоду (Журнал №18) обрано єпископом Згурівським, вікарієм Бориспільської єпархії. Архієрейська хіротонія відбулась 13 квітня 2019 року у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
У звітний період Священний Синод висловлював позицію Української Православної Церкви щодо актуальних питань сьогодення. Зважаючи на обставини в релігійному житті України наприкінці 2018 року, Священний Синод оприлюднив «Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до архіпастирів, пастирів, чернецтва та вірян від 17 грудня 2018 року» (Журнал №73). У документі підкреслено, що так званий об’єднавчий собор, що відбувся 15 грудня 2018 року у м. Києві на території Національного заповідника «Софія Київська», на якому було заявлено про створення нової церковної організації під назвою «Православна Церква України», — є об’єднанням розкольників і до Української Православної Церкви не має жодного відношення. Священний Синод наголосив, що Українська Православна Церква залишається істинною Церквою Христовою в Україні, а дійсність її хіротоній, а також благодатність звершуваних у ній Таїнств, на відміну від новоствореної структури, ніким не піддається сумніву. З сумом члени Синоду констатували, що ініціатором погіршення церковної ситуації в Україні став Константинопольський Патріархат, який не мав «жодних моральних та канонічних прав втручатися у внутрішні справи і духовне життя Української Православної Церкви. Більше того, дії Константинопольського Патріархату вже спричинили те, що можливість відновлення єдності православних в Україні відкинута надовго, якщо не назавжди» — йдеться у Зверненні. Наостанок Синод закликав усіх вірних Української Православної Церкви й надалі берегти чистоту Святої Православної віри та духовну єдність в Українській Православній Церкви, а також подякував архієреям, духовенству, чернецтву та всім мирянам, які у ці важкі часи витримують тиск та засвідчують свою вірність істинній Церкві Христовій. На засіданні 3 квітня 2019 року (Журнал №1) була оприлюднена «Заява Священного Синоду Української Православної Церкви щодо ситуації в українському і світовому Православ’ї». Обговоривши ситуацію, що склалася в церковному житті України після антиканонічного надання Константинопольським Патріархатом Томосу про автокефалію новоствореній «Православній Церкві України», Священний Синод констатував, що ідея подолання церковного розколу в Україні через надання Томосу про автокефалію неканонічним церковним угрупованням («УПЦ КП» та «УАПЦ») виявилася помилковою, оскільки легалізація розколу — це не той шлях, яким можна досягнути церковної єдності. Синод визнав, що історична та канонічна аргументація Константинопольського Патріархату щодо власного права й можливості втручання у справи інших Помісних Церков, є безпідставною, штучною, надуманою та суперечить Церковним канонам. Відповідно до цього, як зазначено у Заяві, Константинопольський Патріархат не мав жодного права втручатися у церковне життя України. Також у документі вказано, що антиканонічні дії Константинопольського Патріархату в Україні завдали великої шкоди українському Православ’ю, а також стали загрозою для всеправославної єдності. Виходом з цієї ситуації, на думку Священного Синоду, могло б бути відкликання Томосу, заклик до розкольників про покаяння в гріху розколу та скликання Всеправославного зібрання задля соборного вирішення українського церковного питання. Томос, як зазначено у Заяві, не приніс ні єдності, ні миру, ні спокою, а тільки насильство, конфлікти, протистояння, сльози та страждання віруючих Української Православної Церкви. Усі ці протизаконні факти щодо вірян УПЦ потрапили у поле зору міжнародних правозахисних організацій. Зважаючи на це, Синод звернувся до представників влади припинити розпалення міжрелігійних конфліктів та штучне ініціювання зміни підлеглості храмів Української Православної Церкви. Також Священний Синод наголосив, що кампанія з дискредитації Української Православної Церкви, заборона на присутність духовенства УПЦ в армії, намагання насильно змінити назву Церкви, прийняття антиконституційних законів, сприяння рейдерському захопленню парафій УПЦ шляхом їхньої незаконної перереєстрації та інші подібні антицерковні дії є стратегічною помилкою влади в сфері внутрішньої політики й стабільності в Україні. Також Синод звернувся до представників «Православної Церкви України» із закликом слідувати заповіді Христа про любов і припинити насильство щодо вірян Української Православної Церкви. Наостанок, члени Синоду подякували Помісним Православним Церквам, які виступили на підтримку канонічного церковного порядку та не погодилися з легалізацією розколу. Також Синод висловив подяку священикам і віруючим, які втративши свої храми, що були захоплені, зберегли вірність Церкві, та закликав духовенство і вірних УПЦ допомагати і надавати підтримку тим священикам та громадам, в яких відібрали храми, молитись за єдність Святого Православ’я і мир в Україні. ІІІ. Предстоятель Української Православної Церкви У 2019 році Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій відвідав з Первосвятительським візитом 7 єпархій Української Православної Церкви: Білоцерківську, Бориспільську, Одеську, Полтавську, Тульчинську, Хустську та Чернівецько-Буковинську. Також Блаженніший владика відвідав Почаївську, Святогірську та Свято-Троїцьку Сергієву Лаври, а також Зимненський жіночий монастир. У травні Блаженніший Митрополит Онуфрій звершив традиційне щорічне паломництво на Святу Землю. За звітний період Первосвятитель звершив понад 130 богослужінь. Протягом поточного року Його Блаженство очолював богослужіння в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі та звершив освячення храму на честь преподобного Симеона Стовпника у селі Петропавлівська Борщагівка неподалік Києва та храму на честь ікони Божої Матері «Взискання загиблих» у м. Вишневому Київської області. Як єпархіальний архієрей Київської єпархії, Його Блаженство відвідував парафії та монастирі м. Києва та Київської області. У році, що минає, Предстоятель Української Православної Церкви мав зустрічі з Предстоятелем Єрусалимської Православної Церкви та представниками Помісних Православних Церков, Президентом України, послами і представниками дипломатичного корпусу, політиками, спортсменами та культурними діячами. Також Його Блаженство брав участь у загальнодержавних офіційних заходах, головував на форумах та конференціях. Під час щорічного паломницького візиту до Святої Землі, 17 травня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій зустрівся з Предстоятелем Єрусалимської Православної Церкви Блаженнішим Патріархом Феофілом ІІІ. 24-25 червня Предстоятель Української Православної Церкви зустрівся з представниками Помісних Православних Церков, які прибули до України на урочистості з нагоди святкування 75-річчя з дня народження та 5-ї річниці інтронізації Його Блаженства, а саме Руської, Олександрійської, Єрусалимської, Румунської, Сербської, Болгарської, Кіпрської, Польської, Православної Церкви в Чеських землях і Словаччині та Православної Церкви в Америці. 21 березня Блаженніший Митрополит Онуфрій взяв участь у зустрічі членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) з Президентом України П.О. Порошенком. 30 квітня на території митрополичої резиденції у Феофанії відбулася зустріч Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія з новообраним Президентом України В.О. Зеленським. 24 вересня Блаженніший Митрополит Онуфрій прийняв у своїй резиденції на території Києво-Печерської Лаври Надзвичайного і Повноважного Посла Сербії в Україні Раде Булатовича. 4 грудня Предстоятель Української Православної Церкви взяв участь в зустрічі представників релігійних конфесій та організацій України з Президентом України В.О. Зеленським. Традиційно на Різдвяні та Пасхальні свята Блаженніший Митрополит Онуфрій відвідав дитячі будинки на Буковині (лікувально-реабілітаційний дитячий центр «Надія, віра і любов», що діє при Свято-Вознесенському Банченському чоловічому монастирі та дитячий інтернат у селі Молниця, яким опікується Банченський монастир) і привітав дітей, які потребують особливої уваги. Як постійний член Священного Синоду Руської Православної Церкви, Блаженніший Митрополит Онуфрій протягом року брав участь у його засіданнях. 9 листопада на телеканалі «Інтер» вийшов в ефір заключний випуск проекту «Слово Предстоятеля» — щотижневого звернення до віруючих Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Програма виходила в ефір щосуботи з 27 жовтня 2018 року. За цей час Предстоятель Української Православної Церкви роз’яснив глядачам весь річний богослужбовий цикл Святого Євангелія. Аудиторія програми «Слово Предстоятеля» за весь період виходу склала близько 7 млн глядачів. У кожному випуску «Слова Предстоятеля» Блаженніший Митрополит Онуфрій розповідав одну притчу або фрагмент з Євангелія, які зачитуються в храмі під час недільного богослужіння, пояснюючи сенс Євангельського оповідання. ІV. Управління справами Української Православної Церкви З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, у 2019 році Керуючий справами провів офіційні зустрічі з представниками Помісних Православних Церков та державними діячами, а також здійснив візити до низки Помісних Церков, де зустрівся з їхніми Предстоятелями. 30 січня та 26 квітня, перебуваючи на Святій Землі, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній мав зустріч з Патріархом Єрусалимським Феофілом ІІІ у його резиденції в Єрусалимі. 20 лютого 2019 року відбулась зустріч з Патріархом Грузії Ілією II у його резиденції у місті Тбілісі. 13 лютого Керуючий справами УПЦ відвідав болгарське місто Варну, де взяв участь в урочистостях з нагоди 50-ліття з Дня народження митрополита Варненського і Великопреславського Іоанна. 18-19 травня митрополит Бориспільський і Броварський Антоній відвідав столицю Естонії — Таллінн, де взяв участь в урочистостях із нагоди 25-річчя архієрейської хіротонії Митрополита Талліннського і всієї Естонії Євгенія. 3 червня в Києво-Печерській Лаврі відбулась зустріч з ректором Чиказького духовного училища архієпископом Чиказьким і Середньо-Американським Петром (Руська Православна Церква Закордоном). 24 червня Керуючий справами Української Православної Церкви зустрівся з групою іноземних журналістів, які займаються висвітленням релігійного життя в Україні та світі. На зустрічі були присутні журналісти з Болгарії, Греції, Грузії, Румунії та Німеччини. 9-10 листопада, на запрошення архієпископа Михалівсько-Кошицького Георгія, відбувся візит до Словаччини (Православна Церква Чеських земель і Словаччини). 10 листопада митрополит Антоній взяв участь у Божественній літургії в кафедральному соборі святого Іоанна Милостивого в місті Кошице. 19 листопада відбулась зустрівся з секретарем Празької єпархії протоієреєм Стефаном Логойдою (Православна Церква Чеських земель і Словаччини) і представниками спільноти св. муч. Людмили, княгині Чеської. 21-22 листопада — візит до Чорногорської митрополії. 21 листопада Літургія у співслужінні митрополита Чорногорського та Приморського Амфілохія в Цетинському монастирі Чорногорії. 22 листопада — Літургія в монастирі на честь Георгія Побідоносця в м. Беран (Чорногорія), після якої митрополит Антоній привітав з ювілеєм єпископа Будимлянського і Нікшичського Іоаннікія. 27 листопада — зустріч з представниками Збройних сил республіки Польща та польськими православними капеланами.  
  1. Діяльність єпископату Української Православної Церкви
У 2019 році, з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, архієреї УПЦ взяли участь у різних загальноцерковних заходах, а також форумах державного та міжнародного рівня. Преосвященні владики Української Православної Церкви у продовж звітного періоду звершували паломницькі поїздки на Святу Землю та Святу Гору Афон. З найбільш знакових офіційних поїздок та зустрічей архієреїв УПЦ можна виділити такі: 28-31 січня голова Синодального відділу Української Православної Церкви із взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України Преосвященний митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин взяв участь в ювілейній ХХХ Міжнародній конференції головних військових капеланів, що відбулась року в м. Краків (Польща). 22 лютого Преосвященний єпископ Баришівський Віктор взяв участь у зустрічі членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з Прем’єр-міністром України В. Б. Гройсманом в Києві. 27 травня Преосвященний архієпископ Банченський Лонгин зустрівся з Предстоятелем Болгарської Православної Церкви Патріархом Неофітом. 2-3 березня Преосвященний митрополит Львівський і Галицький Філарет, на запрошення архієпископа Люблінського і Холмського Авеля, звершив богослужіння у м. Люблін (Польща) та з благословення Блаженнішого Митрополита Варшавського і всієї Польщі Савви, нагороджений орденом Польської Православної Церкви святої рівноапостольної Марії Магдалини ІІ ступеня. 4 березня, під час перебування на Святій Землі у складі делегації Всеукраїнської ради церков, єпископ Баришівський Віктор зустрівся з Єрусалимським Патріархом Феофілом ІІІ та Президентом Ізраїлю. 2-8 липня Преосвященний архієпископ Кременчуцький і Лубенський Миколай взяв участь в урочистостях в Православній Церкві Чеських земель і Словаччини з нагоди святкування 1150-річчя з дня преставлення святого рівноапостольного Кирила, вчителя Словенського. 26 серпня, Преосвященний митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій очолив офіційну делегацію УПЦ, яка від імені Блаженнішого Митрополита Онуфрія привітала архієпископа Румунської Церкви Пимена з 90-річчям. 17-18 вересня Преосвященний митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим перебував у Мадриді (Іспанія), де взяв участь у Божественній літургії та у міжнародній зустрічі «Мир без кордонів. Релігії і культури в діалозі». У Варшаві, 19 вересня, відбулася зустріч єпископа Баришівського Віктора з Предстоятелем Польської Православної Церкви. 12 жовтня ректор Київської духовної академії і семінарії єпископ Білогородський Сильвестр взяв участь у роботі міжнародної науково-богословської конференції «История Болгарской и Русской Православных Церквей как предмет академического изучения» в Болгарії. 27 листопада намісник Свято-Успенської Святогірської Лаври Преосвященний митрополита Святогірський Арсеній взяв участь в конференції «Чернецтво і сучасний світ» на Кіпрі. Протягом року вікарій Київської Митрополії архієпископ Боярський Феодосій представляв Українську Православну Церкву у святкових прийомах, організованих дипломатичними посольствами таких країн: Аргентини, Вірменії, Польщі, Сербії, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Франції та Хорватії. Преосвященні архієреї у своїх єпархіях зустрічалися зі спостерігачами спеціальної моніторингової місії в Україні Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Зокрема, з представниками ОБСЄ зустрілись такі ієрархи: митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан, митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон, митрополит Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, митрополит Херсонський і Таврійський Іоанн, митрополит Криворізький і Нікопольський Єфрем, митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій та архієпископ Вознесенський і Первомайський Олексій. За звітний період Преосвященний митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука взяв участь у зимовій сесії Священного Синоду Руської Православної Церкви (вересень 2018 року — лютий 2019 року). У зв’язку з особистими ювілеями церковними орденами нагороджені такі Преосвященні Української Православної Церкви: У зв’язку з особистими ювілеями церковними орденами нагороджені такі Преосвященні Української Православної Церкви: митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней — орденом святого апостола Андрія Первозванного; митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим — орденом святого князя Володимира І ступеня; митрополит Херсонський і Таврійський Іоанн — орденом преподобного Іова Почаївського ІІІ ступеня; архієпископ Боярський Феодосій, вікарій Київської Митрополії — орденом преподобного Нестора Літописця І ступеня; архієпископ Фастівський Даміан, вікарій Київської Митрополії — орденом преподобного Іова Почаївського І ступеня; архієпископ Волинський і Луцький Нафанаїл — орденом святого князя Володимира ІІ ступеня; єпископ Шепетівський і Славутський Євсевій — орденом преподобного Іова Почаївського ІІІ ступеня; єпископ Новосанжарський Веніамін, вікарій Полтавської єпархії — орденом святителя Петра Могили; єпископ Ладижинський Сергій, вікарій Тульчинської єпархії — орденом святителя Димитрія Ростовського; єпископ Переяслав-Хмельницький Діонісій, вікарій Київської Митрополії — орденом преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня; єпископ Петропавлівський Андрій, вікарій Дніпропетровської єпархії — орденом святителя Димитрія Ростовського. За багатолітнє служіння та заслуги перед Українською Православною Церквою архіпастирі УПЦ були удостоєні богослужбових нагород: 25 червня, під час святкування Дня Небесного покровителя, 75-річчя з дня народження та 5-ї річниці Предстоятельського служіння, Блаженніший Митрополит Онуфрій за Божественною літургією в Києво-Печерській Лаврі возвів у сан митрополита архієпископа Ровеньківського і Свердловського Пантелеімона, у сан архієпископа єпископів: Івано-Франківського і Коломийського Серафима, Шумського Іова, вікарія Тернопільської єпархії, Овідіопольського Аркадія та Южненского Діодора — вікаріїв Одеської єпархії. 17 серпня, з нагоди 5-ї річниці інтронізації, Предстоятель Української Православної Церкви возвів у сан митрополита архієпископів: Джанкойського і Роздольненського Аліпія, Сєверодонецького і Старобільського Никодима, Львівського і Галицького Філарета, Ніжинського і Прилуцького Климента, Вінницького і Барського Варсонофія. В сан архієпископа возведені єпископи: Путивльський Антоній, Вознесенський і Первомайський Олексій, Олександрійський і Світловодський Боголєп, Волинський і Луцький Нафанаїл. 29 вересня, на Малому вході під час Божественної літургії у Свято-Успенському чоловічому монастирі м. Одеси, Блаженніший Митрополит Онуфрій возвів вікарія Одеської єпархії єпископа Арцизького Віктора у сан архієпископа. Протягом звітного року відійшов до Господа Преосвященний архієпископ Пантелеімон (Романовський), (+24.08.2019), який з 2011 року перебував на спокої за станом здоров’я. VІ. Українська Православна Церква і сучасна суспільно-політична ситуація Упродовж 2019 року перед Українською Православною Церквою залишились невирішені питання минулих років, а також постали нові виклики. У 2019 році Українська Православна Церква після тривалих незаконних дій Міністерства культури України змушена була захищати права на своє законне існування у судових інстанціях. Поштовхом послуговало прийняття Верховною Радою України Закону України від 20.12.2018 №2662-VIII «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України». На виконання приписів Перехідних та прикінцевих положень Закону про внесення змін щодо назви, Міністерством культури України прийнято Наказ №37 від 25.01.2019 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об’єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». У зазначеному наказі міститься вказівка на проведення релігієзнавчої експертизи зареєстрованих статутів релігійних організацій та публічне, через «Урядовий кур’єр», і письмове інформування релігійних організацій (об’єднань) про результати експертизи. Уже наступного дня, 26 січня 2019 року на офіційному сайті Міністерства культури України було опубліковано документ «Релігієзнавча експертиза щодо встановлення переліку релігійних організацій (об’єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Цього ж дня, в офіційному виданні «Урядовий кур’єр» опубліковано Інформацію Міністерства культури України стосовно переліку релігійних організацій (об’єднань), яким необхідно внести зміни до свого статуту (положення) та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку. До опублікованого Переліку включено, зокрема, Київську Митрополію Української Православної Церкви, як релігійний центр Української Православної Церкви, а також 53 релігійних управлінь — Управлінь єпархій, духовні навчальні заклади, монастирі, місіонерські товариства (місії), релігійні братства, а також релігійні громади, що входять до складу релігійного об’єднання. Вважаючи вчинені дії Міністерством культури України незаконними, Київська Митрополія Української Православної Церкви звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування Наказу Мінкультури №37 від 25.01.2019. У межах адміністративної справи судом за заявою Київської Митрополії УПЦ було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо релігійних організацій, які входять до складу релігійного об’єднання Українська Православна Церква, чим було заборонено будь-яким суб’єктам, які мають повноваження із вчинення реєстраційних дій, вносити записи та їх вилучати, скасовувати записи, анульовувати записи та вчиняти будь-які інші реєстраційні дії щодо названих релігійних організацій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Впродовж року громади УПЦ потерпали від незаконних перереєстрацій. Головами обласних державних адміністрацій видано понад 200 розпоряджень про перереєстрацію громад УПЦ в «УПЦ КП» або «ПЦУ». Слід зазначити, що розпорядження видаються лише на підставі звернень територіальних громад. Однак, орган, що уповноважений провести реєстрацію статутних документів, не дотримується законодавчої вимоги щодо переліку необхідних документів для здійснення реєстраційних дій та не враховує законодавче розмежування понять територіальна громада та релігійна громада. У зв’язку з цим, для встановлення справедливості та захисту порушених прав, релігійні громади Української Православної Церкви змушені звертатись у місцеві суди з позовами. Лише за 2019 рік відбулося понад 150 судових процесів. У багатьох регіонах України, така незаконна реєстрація стала мотивом для рейдерських захоплень церковного майна, котре часто супроводжувалося побиттям та кровопролиттям. За фактами вчинених правопорушень, а також через перешкоди звершення церковного богослужіння, незаконного проникнення та осквернення святинь відкрито більше 250-ти кримінальних проваджень. Частина правопорушень за заявами потерпілих мирян та священнослужителів УПЦ внесене до реєстру через судові рішення, оскільки правоохоронці в захопленні храмів не завжди вбачали порушення прав громадян чи релігійних громад. VІІ. Українська Православна Церква та Помісні Православні Церкви Антиканонічні дії Константинопольського Патріархату в Україні у 2018 році та на початку 2019 року, породили глибоку кризу у світовому Православ’ї. З прикрістю слід констатувати, що під тиском Еладська та Олександрійська Православні Церкви приєдналися до помилкового рішення Константинопольського Патріархату і вступити у спілкування з розкольниками. Однак, це не лише не вирішило проблеми, а ще більше поглибило розділення в сім’ї Помісних Православних Церков. Разом з тим, багато Помісних Церков виступили проти визнання новоствореної структури в Україні. Так, Сербська Православна Церква у своєму офіційному листі від 6 лютого 2019 року до Патріарха Константинопольського Варфоломія називає так звану Православну Церкву України «конфедерацією розкольницьких угрупувань, а її очільника — розкольником». Польська Православна Церква декілька разів протягом 2019 року виступала із заявами (№ 342 від 2 квітня 2019 року та № 343 від 29 жовтня 2019 року), у яких висловила незгоду з наданням автокефалії для розкольників. У зв’язку з цим, серед Помісних Православних Церков все сильніше почали звучати голоси щодо необхідності всеправославного вирішення української церковної проблеми. Так, 14 жовтня 2019 року під час свого візиту до Сербської Православної Церкви Антіохійський Патріарх Іоанн Х закликав до скликання Всеправославного Собору, на якому Православна Церква могла б розглянути ці проблеми. 21 листопада 2019 року Патріарх Єрусалимський Феофіл ІІІ виступив з ініціативою проведення Всеправославної наради в Йорданії. 24 листопада 2019 року у ЗМІ був опублікований заклик до подібного Всеправославного зібрання з боку Архієпископа Албанського Анастасія, який розіслав цей заклик у вигляді листа Предстоятелям усіх Помісних Церков ще 20 листопада 2019 року. 26 листопада 2019 року ієрарх Кіпрської Православної Церкви митрополит Морфу Неофіт підтвердив, що канонічним Митрополитом Київським Кіпрська Церква вважає Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, і також закликав до всеправославного вирішення церковного розколу в Україні. 29 листопада 2019 року чотири грецькі митрополита: митрополит Дріїнупольський, Погоніанійський і Коніційський Андрій, митрополит Пірейський Серафим, митрополит Кифірський і Антикифірський Серафим та митрополит Етолійський і Акарнанійський Косьма направили Константинопольському Патріарху та іншим Предстоятелям Помісних Православних Церков листи про необхідність скликання Всеправославного Собору для вирішення українського церковного питання. 2019 рік Українська Православна Церква завершує з такими статистичними показниками:

  2018 2019 1.       кількість єпархій 53 53 2.       кількість архієреїв 97 99 3. єпархіальних 53 53 4. вікарних 37 39 5. на спокої 7 7 6. митрополитів 42 46 7. архієпископів 25 27 8. єпископів 30 27 9. кількість синодальних установ 26 26 10.   кількість парафій 12 092 12 338 11.   кількість священнослужителів 12 409 12 411 12.   кількість монастирів 258 254 13.   кількість ченців 4 501 4 609 14. кількість духовних навчальних закладів 17 17 15. кількість студентів денної форми навчання у вищих духовних навчальних закладах 1 415 1 372


БАЛТА. Освящен храм в Цебриково

вт, 12/10/2019 - 11:18
8 декабря, Алексий, митрополит Балтский и Ананьевский совершил освящение нижнего храма в честь святителя Николая Мирликийского в пгт.Цебриково Великомихайловского района. После освящения храма митрополит Алексий совершил в нем Божественную Литургию. Архипастырю сослужили благочинный храмов Великомихайловского округа протоиерей Николай Чулей, протоиерей Георгий Баблюк, настоятель храма пгт.Цебриково протоиерей Максим Александров, протоиерей Николай Мороз, протоиерей Виталий Мерзликин, протоиерей Сергий Скридоненко, протоиерей Олег Лосев, священник Игорь Маловиченко. На Малом Входе протоиерей Максим Александров был награжден правом ношения креста с украшениями.

Слово на вручення жезла єпископу Бахчисарайському Калінику

вт, 12/10/2019 - 11:17
СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА
ПРЕОСВЯЩЕННОМУ КАЛІНИКУ,
ЄПИСКОПУ БАХЧИСАРАЙСЬКОМУ
Возлюблений у Христі брате, Преосвященний Каліник! Особлива благодать Господа нашого Іісуса Христа в любові Бога і Отця через Святого Духа перебуває від сьогодні на тобі, бо сонмом архієреїв ти був рукопокладений у високий сан єпископа. За своїм покликанням єпископ є апостолом, який посилається Христом для керування Його паствою. Він Сам покликав тебе нині на служіння Його Церкві. Дві тисячі років назад Спаситель на Тіверіадському озері запитав святого апостола Петра тільки про одну річ: «Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони?» (Ін. 21:15). Він не запитав, чи святий апостол Петро має кращу освіту за інших, чи він готовий морально або інтелектуально більше за інших, а лише: «Чи любиш ти Мене?» Чому саме заповідь любити є найголовнішою у служінні Христу? У святого апостола любові Іоанна читаємо: «Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1 Ін. 4:8). Якщо пастир любить Бога, то він уподібнюється самому Богові, а тому все, що йому не вистачатиме для несіння цього хреста, він отримає від Бога. Святитель Філарет Московський, розмірковуючи над цими словами в контексті пастирства, каже: «Той, хто навчає одним тільки знанням без любові, пропонує голодуючому й немічному черствий, або навіть кам’яний хліб. Вчення без любові у серці – як зимове сонце, яке не живить і не допомагає вирости. Тому, хто вчить, нехай робить це з любов’ю». Все, щоб ти не робив, маєш звершувати з любов’ю, ніби єдиним знаряддям. Все маєш робити через любов, заради любові, за допомогою любові та за її участі. Проте, мати любов Христа не означає постійно перебувати в якійсь ейфорії: любов Христа потребує від людини постійного духовного вдосконалення. Вже саме запитання Христа «Чи любиш ти Мене?» спочатку засмутило святого апостола Петра. Він відчув, що знаходиться далеко від любові Бога, якщо Той його питає. Отож, любов Христа стала для святого апостола Петра певною єпитимією після нещодавнього зречення і налаштувала його до неухильного служіння Богу. Про те, що саме любов є головним джерелом взаєморозуміння між пастирем і паствою, говорить преподобний Ніл Сінайський: «Сказано: “Чи любиш мене, Петро?” – “Так, Господи” (Ін. 21:15). Так і ти від тих, хто грішить, вимагай тільки любові. Адже, хто щиро любить, той, хоч і згрішить коли-небудь, швидко повернеться до того, кого полюбив». Паства буде йти за тобою, якщо ти будеш її любити від щирого серця без примусу, як вчить святий апостол Петро: «Пасіть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче і богоугодно, не для ганебної користі, а щиро, і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові» (1 Пет. 5:2-3). Священний Синод Української Православної Церкви благословив тобі бути вікарним єпископом Сімферопольської і Кримської єпархії, а це означає, що ти маєш стати добрим, неліносним та надійним помічником досвідченого та мудрого архіпастиря – митрополита Лазаря, який тебе рекомендував на це велике служіння. Пам’ятай, що єпископ за своїм призначенням, передусім, є пастирем, який за свою паству готовий віддати життя. Божою милістю у рукопокладенні в єпископа тобі вручається паства, в якій будуть і слабші, і сильніші. Тож візьми єпископський жезл, який, за словами святителя Амвросія Медіоланського, «має бути загостреним внизу, щоб підштовхувати лінивих, посередні прямим, щоб вести прямо слабких, та зігнутим наверху, щоб скликати воєдино втрачених», і, спираючись на нього, як на любов Божу, приведи свою паству до Царства Небесного. +ОНУФРІЙ, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 8 грудня 2019 року, м. Київ

Слово на вручення жезла єпископу Біловодському Павлу

вт, 12/10/2019 - 11:16
СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА
ПРЕОСВЯЩЕННОМУ ПАВЛУ,
ЄПИСКОПУ БІЛОВОДСЬКОМУ
Преосвященний єпископе Павле! Сьогодні на цих Печерських пагорбах ти мисленно зійшов на гору Господню і став на місці святому Його, щоби отримати благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого (Пс. 23:3-5). Як колись полум’я охопило терновий кущ, і він лишився неушкодженим, так і нині у Таїнстві Архієрейської хіротонії ти прийняв вогненну благодать Святого Духа, яка торкнулася вуст твоїх, щоби відняти беззаконня твоє і гріх твій очистити, аби ти зміг неосудно стати посланцем Божим, говорити і діяти від Нього (див. Іс. 6:7-8) посеред сонму церковного. Усвідомлюючи велич, того що сталося на наших очах, благаю тебе словами апостола Павла: Духа не вгашай і пророцтва не зневажай (1 Фес. 5:19-20). Святитель Іоанн Златоуст з приводу цього повчає: «щоби запалюватися, благодать потребує нашої старанності, так само як вогонь потребує дров. Цілком від нас залежить запалювати її чи вгашати. Вгасити можна нечистим життям, як водою або землею загасити полум’я. Іноді ж достатньо і цього не робити, а просто розплескати олію з світильника. Так може бути і з даром благодаті через нашу невдячність або недбалість». В реаліях земного буття Церква Христова називається подорожуючою, бо не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього (Євр. 13:14). І ти, Преосвященний собрате, подібно до пророка Моісея, поставлений Всевишнім Промислом вести богообраний народ з духовного Єгипту, із дому гріховного рабства до Землі Обітованої — Царства Небесного. Пильнуй, щоби на цьому шляху ніхто не загубився і не впав знесиленим, подавай усім нужденним Хліб Небесний — Святу Євхаристію і Таїнства Церковні, щоби ніхто із них не загинув. Для цього ти і був наділений повнотою Божественної благодаті. Визначенням Священного Синоду Української Православної Церкви, ти поставлений єпископом Біловодським, вікарієм Луганської єпархії. Будь надійним помічником Високопреосвященнішому митрополиту Луганському і Алчевському Митрофану, віддаючи всього себе служінню Церкві Христовій. Щоби невтомно вести народ Божий крізь гори і пустелі та вправно оминати різноманітні небезпеки, вручаю тобі цей архіпастирський жезл. Жезлом боговидець Моісей провів Ізраїль через Червоне море, жезлом ударив по каменю і врятував народ від спраги в пустелі, назнаменуючи цими діями Хрест Господній. Тож, приймаючи цей жезл, як символ водительства і архіпастирства, пам’ятай, що справжньою опорою твоєю, допомогою і орудою, зброєю на всю супротивну силу має бути Чесний і Животворящий Хрест. Якщо сміливо і з готовністю йтимеш дорогою Хреста за нашим Спасителем, то Його Божественною силою розступляться перед тобою глибини напастей, розіб’ються тверді камені і знайдеш усладу там, де навколо панує лише гіркота. Так пройдеш неушкоджено сам і ті, що йдуть за тобою. А тепер, спираючись на свій жезл, зійди на кафедру церковну і подай святительське благословення зібраним у цьому храмі, які стали свідками твого благодатного преображення і соборно підносили за тебе свої молитви до престолу Великого Бога і Спаса нашого Іісуса Христа. +ОНУФРІЙ, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 9 грудня 2019 року, м. Київ

Протоиерей Николай Данилевич: Томос стал духовной берлинской стеной для украинского Православия

вт, 12/10/2019 - 11:14
О том, как в УПЦ восприняли действия Элладской Церкви по признанию раскольнической «ПЦУ» и о причинах принятия такого решения греками, почему в связи с этим над Православием в Украине и мире навис кризис, роль США в этом процессе, об ошибках предыдущей власти в ведении религиозной политики, и когда в стране может воцариться мир и гармония — в интервью заместителя Председателя Отдела внешних церковных связей УПЦ протоиерея Николая Данилевича, сообщает Информационно-просветительский отдел УПЦ со ссылкой на apostrophe.ua. — Начать разговор хотелось бы с важного события этого года, а именно признания Элладской церкви, а вслед за ней и Александрийским патриархатом, автокефалии “ПЦУ”. Какая официальная позиция УПЦ по этому вопросу? — Конечную официальную позицию сформирует Синод нашей Церкви, который еще не заседал с момента упомянутых Вами событий. В настоящее время есть заявление Отдела внешних церковных связей УПЦ, в котором говорится, что это решение стало ударом ножа в спину канонической УПЦ. Ведь ранее упомянутые Вами Церкви признавали нашу Церковь единственной канонической, а теперь они заняли диаметрально противоположную позицию. Вместе с тем, нами была выражена благодарность митрополитам, священникам и мирянам Элладской Церкви, которые выступили против признания “ПЦУ”, а таких было много. Публично заявили о своем несогласии десять архиереев, а реально тех архиереев, которые против признания “ПЦУ” в Элладской Церкви, по меньшей мере, половина. Просто они молчат. — Боятся? Или почему? — Есть разные причины. Во-первых, Элладская церковь наполовину зависит от Константинополя. Каким образом? Она имеет 80 митрополитов, из которых 36 зависят от Константинополя почти напрямую: они административно руководствуются синодом в Афинах, но на их избрание влияет Константинопольский патриарх, которого они и поминают за богослужением. Так исторически сложилось. Кстати, была информация, что из Стамбула даже угрожали архиепископу Афинскому Иерониму – если он не признает “ПЦУ”, то эти 36 епархий полностью заберет к себе Константинополь. Таким образом мы видим, что “ПЦУ” признали сателлиты Константинопольского патриархата, то есть те же греки, только в других церквях. То есть, вторая причина – это давление из самого Фанара.  Третья причина – греческая солидарность. Они пытаются поддержать своего патриарха, даже если он и не прав. 12 октября 2019 года много архиереев Элладской Церкви, когда выходили из собора, который фактически согласился с признанием “ПЦУ”, в кулуарах дословно говорили так: “Мы понимаем, что это неправильно признавать самосвятов и отлученных, но мы должны помочь своему патриарху [Константинопольскому]”. Для греков Константинопольский патриарх в какой-то степени является сакральной личностью, которая напоминает им о славных временах Византийской империи, где греки играли главную роль. Надо понимать, что греки и в Африке, а именно в Александрии и в Константинополе – это остатки тех греков, которые остались там после распада Византийской империи. Кстати, в Стамбуле их сейчас проживает всего-навсего не более 650 человек. Вселенский патриарх, на самом деле, не означает всемирный, а патриарх империи, Византийской империи, которой уже нет. Просто так перевели с греческого языка титул, и вводят в заблуждение людей. Четвертая причина – это давление греческого государства, потому что Элладская Церковь имеет связь с государством на конституционном уровне, и, фактически, является государственной Церковью. Епископы и священники в Греции получают зарплату не от Церкви, а от государства. Греческое государство финансирует также и Александрийский патриархат. А это значит, что они находятся в зависимости от государства. Последняя, но очень важная причина – это давление Соединенных Штатов Америки. Это заметно и по тому, что посол США в Греции Джефри Пайетт за последнее время встретился с большинством митрополитов Элладской Церкви и продолжает это делать. Американские послы за последние полтора года начали регулярно встречаться с главами и представителями почти всех Поместных Православных Церквей. Последние такие встречи с патриархами Болгарии и Сербии. Этому есть подтверждение в виде многих официальных сообщений и фотографий, которые легко найти в интернете. Кроме того, Государственный секретарь США Майк Помпео приветствовал “ПЦУ” с созданием, а Сенат США даже опубликовал целую резолюцию по этому поводу. А на днях вишенкой на торте стало сообщение о том, что на второй день после объявления Иерусалимским Патриархом Феофилом 21 ноября инициативы о Всеправославном совещание в Иордании для разрешения кризиса в Православии, уже упомянутый нами Посол Джефри Пайетт встречается с Архиепископом Афинским Иеронимом, который после встречи заявляет, что никуда не поедет. И уточняет, что не поедет, пока ему об этом не скажет патриарх Варфоломей из Стамбула. Вызывает удивление, почему ни одна другая страна не уделяет такого внимания православным процессам в Украине, а Америка, которая есть в большинстве протестантско-католической страной, где православные относятся к меньшинствам – так открыто поддерживает “ПЦУ”? Согласитесь, это вызывает определенные подозрения.  — В чем проявляется интерес Штатов? — Я думаю, что для США Греция и Украина имеют ценность, скорее, как форпост в противостоянии с Россией, но теперь уже и в духовном плане. Если раньше США боролись с Россией в политической, военной, информационной и экономической сфере, то теперь противостояние перешло в сферу церковную. Нам в Украине это надо четко понимать. Понимать наше реальное место в этих противостояниях. Мы являемся полем боя. К сожалению. Это представляет большую проблему для самой Церкви. Вмешательство политических и геополитических факторов в церковную ситуацию становится очень заметным. И это понимают в Поместных Церквях. На днях авторитетный в православном мире Архиепископ Албанский Анастасий поддержал Иерусалимского патриарха относительно всеправославного обсуждения украинского церковного вопроса. В своем заявлении он, между прочим, сказал, что “церковные события уходящего года, создали новую действительность, с явным вмешательством геополитических интересов”. Наша Церковь категорически против любых внешних или внутренних государственных воздействий на церковную жизнь. Это только усложняет жизнь и миссию Церкви. Это одна из причин того, почему наша Церковь не хотела и не хочет принимать участия в этих играх с Томосом, которые мы наблюдали в течение прошлых полутора лет. — А какая тогда роль России в борьбе за церковное влияние в Украине? — Я понимаю Ваш вопрос. Нашу Украинскую Православную Церковь очень часто обвиняют в том, что, якобы, мы хотим быть с Москвой, поддерживаем интересы Российской Федерации, “русского мира” и. т. п. Но это не так, это неправда. Как сказал Блаженнейший Митрополит Онуфрий, когда ему поставили подобный вопрос, “мы никакой русский мир не строим, мы строим Божий мир”. Это важно понимать. Церковь отделена от государства, – как украинского, так и от российского, да и от американского, кстати. И Церковь должна быть вне политики. Поэтому для УПЦ важна не Москва, не политические вопросы, а вопросы церковные, вопросы сохранения канонического порядка в Церкви. Эти вещи надо понимать и отделять. Вместе с тем, очень хотелось бы, чтобы в будущем Украина не была антироссийской, так же как и Россия не была антиукраинской. Ведь от этого страдают оба народа. Но это взаимный процесс, нужны усилия с обеих сторон. Церковь и священники должны призвать к миру и к примирению, а не к войне и противостоянию. Так записано в Евангелии. Это мы и пытаемся делать. Между церковными людьми наших стран нет напряжения, конфликт существует только между политиками, между государствами. Начать примирение, по моему мнению, можно было бы с “информационного мира”. Надо перестать в СМИ нагнетать истерию друг против друга. Надо уходить от радикальных взглядов и заявлений с обеих сторон. — Какой реакции следует ожидать от других патриархатов? Станут ли для них сигналом уже оглашенные решения Элладской и Александрийской Церквей? — Ситуация с провозглашением автокефалии “ПЦУ” противоречит как канонам, так и традиции Православной Церкви. Такого никогда не было в церковной истории. Я имею в виду, чтобы признавалось наличие священнического и епископского сана за теми, кто его совсем не имеет. И это понимают в Поместных Церквях. А потому, даже те Церкви, которые солидаризируются с ошибочными действиями Фанара и признали “ПЦУ”, вынуждены делать это не потому, что это правильно с церковной точки зрения, а потому что они подвергаются внешнему давлению. Мне очень неприятно говорить об этих вещах для внешней аудитории, но люди должны знать правду, поскольку это уже вышло наружу. Таким образом, ответ на Ваш вопрос зависит от того, подвергнутся ли другие Церкви внешнему давлению или нет. Но в любом случае Церкви, которые не признают “ПЦУ”, все равно останутся, пока не будет принято какое-то общее православное решение. Следует говорить откровенно, сейчас мировое Православие не просто вошло в зону турбулентности, оно стоит перед угрозой раскола. И виной тому действия Константинополя. Если бы здесь, в Украине, все было сделано согласно канонам и законам Церкви, то ни у кого в православном мире не возникало бы вопросов. Но поскольку Константинопольский патриархат в Украине фактически создал параллельную иерархию, основав параллельную церковь, ввел в лоно Церкви людей, которые в действительности не имеют священников и епископских рукоположений – это вызывает, мягко говоря, много вопросов в других Поместных Церквях. Сейчас в Украине два митрополита Киевских. Это как два президента в одном государстве. Но это же неправильно! Почему наша УПЦ выступает против “ПЦУ”? Потому что “ПЦУ” была создана на основе УАПЦ и УПЦ КП, которые когда-то были частями нашей Церкви. Говоря светским языком, в начале 1990 годов в Украине состоялись процессы церковного сепаратизма. От УПЦ отделилась УАПЦ в 1989 году, а затем и УПЦ КП в 1992 году, и теперь эти части, которые тогда отошли от нас, претендуют называться Поместной Церковью Украины. Вот такой абсурд состоялся в украинской церковной среде. Но хуже всего то, что этот абсурд сегодня подается и пропагандируется как норма. Поэтому эти неправильные вещи следует исправлять.  — Вы упомянули об инициативе Предстоятеля Иерусалимской Церкви, который пригласил Первоиерарха в Иорданию, чтобы обсудить вопрос “сохранения единства в евхаристическом общении”. Что даст это обсуждение? Поможет ли это в конце концов обрести гармонию в отношениях православных? — Да, это очень положительный и обнадеживающий жест. Мы надеемся, что в нынешний кризисный момент этот голос будет услышан и если не все, то значительное количество глав Церквей будут иметь волю туда приехать. И тогда украинский церковный вопрос будет или решен, или же будут намечены пути его решения. По крайней мере, это шанс решить проблему. Других возможностей пока нет. А голос Албанского Архиепископа Анастасия, который также выступает за Всеправославное совещание, повышает шансы того, что оно все-таки может состояться. — Какие вопросы там должны быть подняты? — Украинский вопрос, прежде всего. То есть, что делать с “ПЦУ” и как решить церковный раскол в Украине, поскольку действия Константинопольского патриархата только привели к еще большим проблемам – не только в Украине, они породили всеправославный кризис. А также, при случае, могут быть подняты и другие актуальные для Православия вопросы. — То есть может случиться, что на Всеправославном совещании “ПЦУ” могут ликвидировать или объединить с УПЦ? — Сейчас никто не может сказать, что может быть. Но совершенно ясно, что в одной стране должна быть только одна Православная Церковь, а не две или больше. Это в диаспоре у нас сейчас такая ситуация, когда на территории какого-либо государства, в Западной Европе или в Америке, есть несколько православных епископов – греческий для греков, румынский для румын, русский для россиян. Но эмиграция является относительно новым явлением для православных народов. Конечный порядок функционирования церковных структур в диаспоре еще не выработан. Однако на традиционных территориях Поместных Церквей, где православное население живет компактно, должен быть один епископ, одна Церковь. Это требования канонов. Поэтому та ситуация, которая сейчас есть в Украине, ненормальная. Также я хотел бы подчеркнуть, что мы не воспринимаем “ПЦУ” как отдельную Церковь. Это часть нашей Церкви, которая ранее отошла от нас. Так же как Донбасс и Крым – это часть Украины. Поэтому они как были раньше, так и должны быть в будущем частью нашей Церкви, единой Церкви. Ну, дали им Томос, и что? Вопрос единства не решен. От этого они не перестали быть теми, кем являлись ранее – бывшей частью нашей Церкви, отошедшей от нас. Еще полтора года назад, когда Константинополь анонсировал свои намерения относительно Украины, в такой сценарий среди глав и иерархов Поместных Церквей никто не верил. Я об этом могу сказать ответственно, потому что мы имеем с ними постоянное общение. Собственно поэтому мировое Православие не приемлет этих шагов патриарха Варфоломея и даже тот факт, что две Церкви признали “ПЦУ” – только усиливает раскол, а не решает сути вопроса. Это показывает, что одни церкви становятся на одну сторону, а другие – на другую. И это большая проблема. — К чему может привести такой раскол в православии? Можете смоделировать какие-то сценарии? — Трудно прогнозировать. Может быть все, что угодно. Можно предположить, два основных сценария. Первый – состоится Всеправославное совещание, на котором будет найдено решение. Мы очень надеемся на такой оптимистичный сценарий. Второй вариант – разделение Поместных Церквей на два лагеря – условно грекоязычные и славяноязычные. Это пессимистический сценарий. Возможен и некий третий сценарий. — В связи с этим, как вы оцениваете высказывания министра культуры о том, чтобы церковные структуры, которые имеют отношение к Российской Федерации, должны обязательно указывать это в названии? — Считаю, что министру культуры, как человеку ответственному, следовало бы очень осторожно высказываться на такие темы. На данный момент нет ни одного законного требования, которое обязывало бы УПЦ изменить свое название. В законе не говорится об УПЦ. Министерство культуры при предыдущем политической власти пыталось ввести людей в заблуждение и с помощью манипуляций утверждать, что это касается именно УПЦ. Они прибегли к манипуляциям, анализируя не юридические, а канонические документы, которые не имеют к государству никакого отношения. Ведь церковные каноны или правила не имеют для государства силы закона. Это в Византии когда-то так было, когда церковные декреты или каноны имели силу государственных законов. У нас же в Украине государство сейчас имеет светский характер. Повторюсь, что наши внутренние церковные документы не имеют для государства юридического веса. Насколько я помню, в нашем религиозном законодательстве говорится, что государство уважает, признает и не вмешивается “во внутренние установки церквей и конфессий”.  Именно поэтому религиоведческая экспертиза, которую сделало Министерство культуры за подписью председателя Департамента по делам религий А.В. Юраша, где указывается, что мы должны переименоваться, не имеет никакой законной силы. Здесь происходит смешивание канонических и юридических понятий. Собственно, поэтому мы подали иск в суд по поводу этой экспертизы, а также инициировали обращение в Конституционный суд относительно этого закона. Ведь сам закон противоречит не только Конституции, но и базовым правам человека. Религиозная организация сама выбирает себе название, и никто не может заставить ее назваться по-другому. В этом и заключается антиконституционность этого закона. – То есть, вы хотите сказать, что это решение принималось в результате неосведомленности? – Скорее, в результате политической целесообразности, наличия заказа со стороны прошлой власти, а также по подсказке из недр нынешней ПЦУ. Это еще и определенное лукавство и манипуляция общественным сознанием. Есть принцип, что государство не вмешивается во внутренние установки церквей. То, кто там с кем связан духовно, кто за кого молится – не касается государства. Как я уже сказал, за попытками нас переименовать стоят очень некрасивые, по сути рейдерские намерения “ПЦУ”. Почему? Потому что они хотят забрать наше название как УПЦ. Каким образом? В нашем государстве Церковь не имеет статуса юридического лица. Такой статус имеет каждый приход, монастырь, духовная семинария, но Церковь как конгломерат, определенная сумма, этих приходов не имеет такого статуса. Но есть понятие религиозного центра, который этой суммой приходов руководит. В нашем случае этот религиозный центр зарегистрирован как “Киевская Митрополия Украинской Православной Церкви”. После создания “ПЦУ” они умышленно зарегистрировались с почти подобным названием “Киевская Митрополия Украинской Православной Церкви (Православная Церковь Украины)”. И это при том, что в Томосе они не называются УПЦ, а именно “ПЦУ”, или еще “Святейшая Церковь Украины”. То есть, налицо противоречие. И это они сделали в надежде, что нас переименуют, и они смогут забрать наше имя, а затем и храмы. Они и в СМИ пытаются часто называть себя не “ПЦУ”, а именно УПЦ, вводя в заблуждение людей. То есть это чистой воды рейдерство, которое в перспективе вновь приведет к конфликтам. Зачем это делать? Я уже не говорю, что это не по-христиански. Кроме того, во времена, когда президент Зеленский пытается решить проблему вооруженного конфликта на Востоке, продолжать создавать религиозные проблемы внутри страны – не очень правильно. Президент говорит о том, что необходимо примирение, в том числе внутри страны. Мы хотим сшивать страну, а такие вещи как переименование Церкви, являющиеся рудиментом идеологии предыдущей власти, только вредят этому. Мы же понимаем, как это будет действовать в общественном сознании: Россия – враг, значит, Русская Церковь – также враг, значит все те, кто связан с Русской Церковью, также враги. Мы фактически себе искусственно формируем врагов внутри страны. Ведь к УПЦ относятся сами украинцы, граждане Украины, а не завезенные россияне, как это иногда можно прочитать в пропагандистских СМИ. Поэтому, на мой взгляд, эти движения по переименованию, а соответственно и заявления министра, противоречат стратегической линии Президента. Кроме того, наша Церковь была и остается крупнейшей в стране. У нас почти 12 500 приходов и по моим подсчетам каждое воскресенье в храмы нашей Церкви по всей стране приходят от 2 до 3 миллионов верующих – граждан Украины. — Как вы это посчитали?  — В среднем в сельском храме во время службы молятся 50-70 человек. В городском храме – 300-500. Если мы возьмем за среднюю цифру 150 человек по приходам, то это получается почти два миллиона. В большие праздники бывает и больше. По той же статистике мы получаем в “ПЦУ” примерно 400 000 человек. Но в связи с тем, что количество реально церковных людей в них значительно меньше, я думаю, в среднем в обычное воскресенье их храмы по Украине посещают примерно 200 000 человек. Опять же, мы не говорим о Рождестве или о Пасхе. На большие праздники люди идут в храмы, обычно не задумываясь об их конфессиональной принадлежности.  — А как в целом на прихожан повлияла эта ситуация? Что говорят люди, которые приходят в церковь? — Пока по телевидению была вся эта истерия по Томосу, было внимание государственной власти, СМИ, было напряжение среди людей, и это привело к тому, что люди перессорились между собой. По селам и в семьях люди поделились, общество разделилось, начались захваты храмов. Особенно на Западной Украине. В результате, если выразиться образно, Томос стал определенной духовной берлинской стеной для украинского Православия, он не просто разделил, а законсервировал разделение украинского Православия на две неравные части. Причем разделил людей как на уровне личного общения, так и структурно. Есть сейчас УПЦ и “ПЦУ”. Мне скажут, что разделение было и раньше. Соглашусь, но теперь оно зацементировано Томосом. Если раньше те церковные части, которые отошли от нас, чувствовали свою неполноценность и была надежда на их возвращение к нам и восстановление единства, когда в одной стране одна Церковь, а не две, то теперь они почувствовали себя самодостаточными из-за признания Константинополем. Теперь мы должны ожидать какого-то момента, когда эту стену можно было бы разрушить. Также я боюсь, чтобы эта стена не стала таковой для всего мирового Православия, которое уже разделилось в оценке украинских событий. Уже с мая 2019 года, когда не стало Порошенко, нет имассовых захватов храмов. Есть единичные конфликты на местах, которые в основном остались от действий предыдущей власти. Сейчас же надо, чтобы государство равноудаленно относилось ко всем конфессиям, а не помогало захватывать прихода, как это было при предыдущей власти. Ведь при Порошенко на местах полиция и даже представители СБУ помогали захватывать наши храмы, выгоняли оттуда наших людей. Такие случаи зафиксированы нами в Ровенской и Волынской областях. Уму непостижимо – государство в лице этих структур воюет со своими гражданами? Зато нынешняя власть начинает более адекватно реагировать на эту ситуацию. Например, недавно в Винницкой области, когда представители “ПЦУ” ночью захватили помещение воскресной школы нашего прихода в селе Лука-Мелешковская, утром приехала полиция и выгнала их оттуда. То есть, появились признаки того, что государственные структуры начинают адекватно выполнять свои функции и пытаются обеспечивать законность и порядок.  — Где эти случаи были квалифицированы как захват?  — В общем, из около 500 конфликтных точек, возникших за прошлый год, мы потеряли около 250 храмов, из которых 70 перешли к “ПЦУ” добровольно, а другие были ими захвачены. Сами по себе эти последние случаи являются захватами. То есть в последних случаях мы потеряли храмы, но не потеряли людей, общины остались. И люди во многих местах начинают строить новые храмы, много где идут суды.

 

— Почему после Томоса процесс перерегистрирования приходов шел активно, а сейчас замедлился? — Потому что нет государственного заказа. Тогда это была политика президента Порошенко. Когда мы ездили по проблемным приходам в западном регионе, нам люди говорили, что если бы не председатель сельского совета, у нас бы было спокойно. Понятное дело, председатель сельского совета действует не один. Указания шли от Администрации президента в облсовет, а оттуда на местный уровень. Примерно за неделю до Пасхи 2019 года была встреча представителей Всеукраинского совета церквей с Петром Порошенко, и Блаженнейший Митрополит Онуфрий об этом ему прямо сказал. Порошенко был растерян и не знал, что ответить. — Учитывая все вышесказанное, какую историческую оценку вы дали бы Петру Порошенко? — Как священник, я компетентен давать оценку только его религиозной политике. Тот факт, что 73% украинцев проголосовали против Порошенко, означает, что старая идеология, в том числе и в религиозной сфере, потерпела фиаско. Время показало и люди подтвердили неправильность его религиозной политики, которая во многом разделила народ, еще больше усилила уже существующие разделения, породила около 500 религиозных конфликтных точек по всей стране. Если смотреть с исторической точки зрения, то Порошенко, не знаю сознательно или нет, но пытался реализовать религиозную политику, которая была характерна для некоторых православных стран конца XIX-начала ХХ века, когда в Европе был период рождения и развития национальных государств. Сам тезис “Армия, язык, вера”, кстати, принадлежит периоду политики Российской империи начала ХХ века. Теперь же, в XXI веке, Церковь уже не играет такой роли, которую она играла ранее, а формирование национальных идентичностей происходит по-другому. Кроме того, считаю, что Петра Порошенко в религиозной политике просто использовали. Использовал Константинопольский патриархат. Ведь на самом деле инициатива по Томосу исходила не от Порошенко, а из Стамбула. Его фактически позвали на Фанар и сказали, что хотят и готовы дать Томос. Заметьте, не с Церковью начали говорить, а с президентом. А он просто решил воспользоваться ситуацией и начал пиариться на ней. Но это ему не помогло. Он вызвал иерархов УПЦ КП и УАПЦ, заставил их написать обращение в Константинополь и пошел процесс. Это одна из тех причин, почему наша Церковь не захотела участвовать в этой игре. Фанар, по сути, дождался антироссийской власти в Украине и, опершись на западную поддержку, открыл свою юрисдикцию в Украине в лице “ПЦУ”, назвав ее автокефальной, которой она в реальности не является, потому что находится под удаленным контролем из Стамбула. Сейчас бы, при нынешней власти, Константинополь такого в Украине уже не смог бы сделать. Они просто воспользовались моментом. Что-то подобное Фанар сделал и в Эстонии в 1996 году. Кроме того, Порошенко стал заложником тех людей, которые одолевали его, и он был вынужден уже идти в фарватере сторонников “ПЦУ” и греко-католиков. Он не смог вести свою сбалансированную религиозную политику. Через его уста в официальных речах звучали выпады и очень некрасивые слова против нашей Церкви. И эти идеи ему вкладывали сторонники упомянутых конфессий. Это вредило стране, ведь и мы тоже являемся ее гражданами, а из нас пытались сделать врагов.  Поэтому я бы дал Порошенко однозначно негативную оценку. Он позволил еще одной внешней силе зайти в Украину. Единства Православия его действия точно не принесли, а людей рассорили основательно. И тот результат на выборах, который получил Порошенко, об этом красноречиво свидетельствует. Верующий народ не воспринял этого. Кстати, за митрополитом Винницким Симеоном из 291 прихода пошли лишь 26. В то же время, когда президент Зеленский ездил в Стамбул и встречался с патриархом Варфоломеем, то он отказался подписывать любые документы, которые обязывали бы его к продолжению политики Порошенко в этой сфере. — О чем это говорит, кстати? Более светская политика Зеленского в этом контексте будет способствовать единству? — Мне кажется, что новая власть увидела, что в религиозной среде существует много конфликтов и надо успокоить страну, примирить. А примирять страну, добиваться мира на Востоке и параллельно делить людей внутри страны по религиозному признаку – это неправильно. Стратегическая линия президента – прекращение войны и мир, но, к сожалению, религия сейчас у нас стала конфликтным полем. Мне неприятно об этом говорить как священнику, но, к сожалению, это так. Поэтому я, как гражданин Украины считаю, что нужно дать людям успокоиться и не педалировать этих тем. Поэтому, когда наши оппоненты с “ПЦУ” говорят, что они ожидают вторую волну переходов приходов, надеясь на то, что это им удастся сделать в результате переименования нашей Церкви, то это только будет вредить стране – ее внутренней стабильности и безопасности. Сама стратегия перетягивания и захвата приходов, которую формируют в “ПЦУ”, а соответственно и порождение конфликтов среди людей, является радикально неправильной и вредной. Заметьте, не мы захватываем храмы, а у нас их похищают. Под патриотическими лозунгами. Этому надо положить конец. Нужно отходить от этого, от этой риторики, искоренять психологию войны. Нужно идти к миру, и церковному прежде всего. Кроме того, это все еще и приводит к падению уровня доверия к Церкви. Недавно было заседание в центре Разумкова, где было констатировано, что доверие к церкви частично понизилось, причем ко всем конфессиям. Эти конфликты отражаются на всех конфессиях. Церковь развивается, когда ее не трогают. Конечно, Церковь и в гонениях растет, но когда ее не трогают, всем от этого становится только лучше. — Как в целом должны быть построены церковно-государственные отношения? — Нужна новая религиозная политика. И как это ни странно может Вам показаться, но эта новизна должна заключаться в простом исполнении уже существующих законов. Государство не должно вмешиваться в дела Церкви, должно положить конец захватам храмов, должно быть равноудалено от всех конфессий. Государство не должно оперировать такими понятиями как каноническая или неканоническая церковь, потому что не дело государства определять это. Это внутренние церковные вопросы. Все противоположное тому, что я сказал, мы видели в течение последних 5 лет. Этого не должно быть. Знаете, в Библии написано, что израильский народ состоял из 12 колен или родов. Были количественно большие колена, были меньшие. Им, соответственно, давали меньше земли. Большим давали больше земли, но права всех были одинаковые. Нам так же нужны равные права для каждой конфессии. Кроме того, необходимо, чтобы государство допустило наших священников в качестве капелланов в армию, потому что там так же служат наши прихожане.  — Это действительно правда, что священников УПЦ сейчас не берут в армию капелланами? —  Да, это правда. Вообще в армии у нас сейчас только 1 капеллан, который официально оформлен. И это при том, что “ПЦУ” на данный момент имеет 80-90 капелланов, а Греко-католическая церковь около 20. Это несправедливо, потому что там служат и наши прихожан, соответственно, им также нужен свой священник. Тогда не берите наших прихожан в армию, потому что в ином случае они имеют право на обеспечение своих духовных потребностей с помощью священника нашей церкви. По статистике, не менее 30% военных являются прихожанами нашей Церкви. — Вы упомянули о переименовании. Подобная ситуация сейчас с УПЦ (КП). Патриарх Филарет и его сторонники всячески отстаивают сохранение полного названия. Как там будут развиваться события, по вашему мнению? — Это уже проблемы другой конфессии, но я прокомментирую. Филарет фактически сделал раскол внутри “ПЦУ” отошел от них и создал параллельную иерархию, то есть рукоположив новых епископов. То есть он повторил то же самое в “ПЦУ”, что сделал у нас в 1992 году. По церковным правилам, “ПЦУ” его должна отлучить, но они боятся его осудить, потому что они сами возникли по такому же сценарию. То есть осудить Филарета для них означает осудить самих себя. Во-вторых, мне кажется, что с точки зрения государственных законов, если они хотят называться УПЦ Киевского патриархата, то государство им должно обеспечить это право. Общество Владимирского собора хочет остаться в Киевском патриархате, значит, государство должно способствовать этому и предоставить им это право. — Чем это закончится? — Вряд ли УПЦ КП имеет какое-то будущее, потому что им не за счет чего расти. В 1990-х активно открывались новые приходы и за счет этого УПЦ КП тогда и набрала большое количество приходов. Это происходило и при содействии государства, которое отдавало им те храмы, которые были музеями, памятниками архитектуры. Сейчас такого процесса нет. Религиозная сфера уже насыщена, поэтому нарастить свою силу за счет новых общин им вряд ли удастся. Путь экстенсивного развития, когда создаются новые приходы и строятся храмы, заканчивается. Наоборот, мы сейчас на пути интенсивного развития, где приходы должны увеличивать количество своих прихожан иным образом, за счет роста качества приходской жизни. — Сейчас проходит конкурс на замещение должности главы государственной службы по вопросам этнополитики и свободы совести. На днях стало известно, что Андрей Юраш, которого называют главным по Томосу во времена Порошенко, не прошел собеседование. Какие задачи стоят перед этой службой и кто ее должен возглавит? — Мы уже говорили с Вами о необходимости формирования новой религиозной политики и о ее принципах. Именно этим и должен заниматься вновь созданная государственная служба. И эту политику должны формировать новые люди. В Евангелие сказано, что нельзя новое вино вливать в старые мехи. Юраш был одним из идеологов религиозной политики предыдущего политического сезона, которая привела к конфликтам, и всего тому, о чем мы говорили ранее. Поэтому оставлять его на том же направлении, это значит продолжать политику Порошенко, от которой все устали и которая показала свою неправильность и вредность. Кроме того, в отношении Андрея Юраша открытое уголовное производство, которое еще продолжается. Он является ангажированным лицом и нарушает права верующих. Наша Церковь выиграла недавно суд у Минкультуры, которое не хотело регистрировать уставы наших приходов. И несмотря на это, насколько мне известно, уставы все равно не регистрируются. Во Всеукраинском совете церквей также весьма недоверчивое отношение к Юрашу среди многих конфессий, кроме разве что “ПЦУ”, интересы которой он лоббирует. Буду откровенен, верующие нашей Церкви категорически против этого человека во главе такого органа. На этой должности должен быть человек незаангажированный, который не лоббировал бы интересы какой-то конфессии. Конечно, в личном плане любой чиновник может иметь свои религиозные убеждения, но в рабочем плане он не должен этого проявлять, как это делал Юраш. — Вы сказали, что церковь всегда была объединяющим фактором. Во времена поиска примирения, которым сейчас занимается власть, очень важно, чтобы такой объединяющий фактор все-таки был. Что может стать таким фактором сейчас? Как нам найти внутренний порядок и гармонию? — Трудный вопрос на сегодня. К сожалению, такой объединительной силы я сейчас в государстве не вижу. “ПЦУ”, на которую делала ставку предыдущая власть, на такую силу не тянет. Она только разделяет людей. То, что творят ее сторонники в западных регионах страны, просто не по-христиански. Такое впечатление, что они действуют по принципу, чем хуже, тем для них лучше. До войны 2014 года, когда были спокойные времена, такой объединяющей силой в какой-то степени была наша Украинская Православная Церковь. Ее сила заключалась в том, что наши общины равномерно находились и находятся по всей территории страны. В государстве в то время существовала идеология инклюзивности. То есть, все живущие в Украине являются украинцами, а не только те, кто разговаривает на украинском языке. Если бы нашу Церковь искусственно не подвергали обструкции, она могла бы быть в какой-то степени духовной и моральной силой по той причине, что присутствует по всей территории Украины, где живут и русскоязычные, и украиноязычные, и румыноязычные, и болгароговорящие люди. Наша Церковь очень разная. Мы это чувствуем. Но таково и государство. Какова Украина, такова и Церковь. Больше нет такой общественной силы, партии или организации, которая просто своим присутствием объединяла бы страну. Все остальное у нас региональное. Украина разная, и успех ее состоял в том, что поддерживался баланс между этими различиями. Как только этот баланс был нарушен, мы получили не только проблемы с Крымом и Донбассом, но и проблемы внутри страны. К сожалению, в результате страна оказалась разобщена политически, социально, религиозно. Поскольку сейчас объединительной силы нет, то просто нужно уважение друг к другу и понимание того, что мы все разные. Нужна толерантность, терпение, примирение, взаимопонимание, восприятие того, что все мы различны.

 

 

ОЛЕКСАНДРІЯ. Архієрей привітав з Днем місцевого самоврядування

вт, 12/10/2019 - 11:03


6 грудня в сесійній залі міської адміністрації Олександрії відбулося відзначення Дня місцевого самоврядування.
Цього дня місткий голова Степан Кирилович Цапюк привітав всіх з святом та висловив подяку тим, хто особливо сумлінно виконав свої громадські та посадові обов’язки.
Із привітальним словом звернувся і  архієпископ Боголєп, висловивши пошану за те, що в Олександрії все порівняно добре, що є заслугою справжніх відповідальних людей.

МОСКВА. Патриаршее поздравление митрополиту Восточно-Американскому Илариону с 35-летием архиерейской хиротонии

вт, 12/10/2019 - 10:42


Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл поздравил митрополита Восточно-Американского и Нью-Йоркского Илариона с 35-летием архиерейской хиротонии. Его Высокопреосвященству, Высокопреосвященнейшему Илариону, митрополиту Восточно-Американскому и Нью-Йоркскому, Первоиерарху Русской Православной Церкви Заграницей Ваше Высокопреосвященство, дорогой владыка! Сердечно поздравляю Вас со знаменательной датой — 35-летием архиерейской хиротонии — и молитвенно желаю душевной и телесной крепости, мира и неоскудевающих милостей от Человеколюбца Христа. Господь судил Вам нести высокое и многопопечительное епископское служение. Предстоя долгие годы престолу Небесного Царя и совершая Святую Евхаристию, Вы возносите молитвы, прошения, моления, благодарения о всех и за вся (1 Тим. 2:1). Являясь ныне Первоиерархом Русской Зарубежной Церкви, Вы заботитесь о развитии приходской жизни во вверенном Вам уделе, проповедуете ближним и дальним премудрость Божию, тайную, сокровенную, которую предназначил Бог прежде веков к славе нашей (1 Кор. 2:7). Предстательством Пречистой Девы Марии да споспешествует Вам Пастыреначальник Христос в дальнейших архиерейских трудах, со тщанием совершаемых Вами на пользу Православия. Многая и благая Вам лета. С любовью о Господе +КИРИЛЛ, ПАТРИАРХ МОСКОВСКИЙ И ВСЕЯ РУСИ

ТИРАНА. Митрополит Черногорский и Приморский Амфилохий встретился с Архиепископом Тиранским и всея Албании Анастасием

вт, 12/10/2019 - 10:38
Митрополит Черногорский и Приморский Амфилохий посетил 2 декабря Архиепископа Тиранского и всея Албании Анастасия, Предстоятеля Албанской Православной Церкви, Встреча состоялась в старом помещении православной архиепископии Тираны по инициативе митрополита Амфилохия в связи с недавно случившимся землетрясением в Албании. Во время встречи митрополит Амфилохий передал Архиепископу Анастасию финансовую помощь для семей, пострадавших от стихии, сообщает сайт Черногорской и Приморской митрополии Сербской Православной Церкви. В то же время иерархи обменялись мнениями о различных проблемах, стоящих перед Православной Церковью, в частности речь шла об осложнении отношений между поместными Православными Церквями, вызванном решением Константинопольского Патриархата о предоставлении автокефалия для так называемой «Православной церкви Украины». Архиепископ Анастасий и Митрополит Амфилохий согласились, что нынешняя ситуация требует общеправославного соборного решения. Митрополит Амфилохий также проинформировал Архиепископа Анастасия о проблемах, с которыми сталкивается Православная Церковь в Черногории из-за политики черногорских властей, который посредством нового закона о «религиозной свободе» поставили под угрозу «имя, достоинство, непрерывность и собственность Черногорской и Приморской митрополии и других православных епархий в этой стране, что оспаривает юрисдикцию Сербской Православной Церкви на территории Черногории в течение восьми веков». Во время беседы Архиепископ Анастасий полностью поддержал канонический порядок существующей Православной Церкви в Черногории. Митрополит Амфилохий выразил Архиепископу Анастасию уважение и благодарность от своего лица и всего духовенства и верующий Черногории «за огромную работу, достойную апостолов, которую Архиепископ совершил по возрождение Православной Церкви в Албании, которая до его прихода была на грани исчезновения». По случаю юбилея Архиепископа Анастасия, которому исполняется 90 лет, митрополит Амфилохий подарил ему икону Божией Матери «Филермская» и икону святого Петра Цетинского.

НЕЖИН. Предстоятель: Что бы ни говорили люди, живите по Закону Божьему

вт, 12/10/2019 - 10:11

Люди выдумывают свое и уверены, что придумали что-то мудрее, но лучше, чем Бог дал, никто не может нам дать.

Человек, исполняющий Божии заповеди, уподобляется Богу. Об этом сказал Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий в проповеди во время Литургии в Николаевском кафедральном соборе г. Нежина 8 декабря 2019 года, сообщает Информационно-просветительский отдел УПЦ.

«Божии заповеди – это священные заповеди, это заповеди любви. И тот человек, который исполняет Божии заповеди, строит свою жизнь на заповедях, в которых написано: “Не убивай! Не воруй! Не прелюбодействуй! Не произноси ложного свидетельства на ближнего…”, – сам становится священным, то есть подобным Богу нашему, Который является Святым Творцом нашим», – отметил Предстоятель Украинской Православной Церкви.

Надо всегда помнить, сказал Архипастырь, что заповеди полезны для человека, как бы ни уверяли нас в обратном другие.

«Хотя люди не всегда одобряют этого, выдумывают свое и уверены, что придумали что-то мудрее, но лучше, чем Бог дал, никто не может нам дать. Поэтому надо, несмотря ни на что, все равно быть правдивыми, все равно любить своих ближних, какими бы они ни были, нравятся нам или не нравятся, все равно никому не делать зла, ни у кого не воровать, не вести распутную жизнь. Поэтому надо держать себя в разумных рамках Закона Божия, который является тем оазисом, где человек процветает духовно и приносит плоды, достойные спасения на Небесах», – призвал Блаженнейший Митрополит Онуфрий.

НЕЖИН. Архимандрит Каллиник (Чернышев) хиротонисан во епископа Бахчисарайского

вт, 12/10/2019 - 10:10
Чин рукоположения совершил Блаженнейший Митрополит Онуфрий. Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий хиротонисал наместника Климентовского Инкерманского мужского монастыря архимандрита Каллиника (Чернышева) во епископа Бахчисарайского, викария Симферопольской епархии. Божественная литургия с чином рукоположения состоялась в Николаевском кафедральном соборе г. Нежина 8 декабря 2019 года, в Неделю 25-ю по Пятидесятнице, день памяти священномученика Климента Римского, сообщает Информационно-просветительский отдел УПЦ. Его Блаженству сослужили наместник Киево-Печерской Лавры митрополит Вышгородский и Чернобыльский Павел, управляющий делами УПЦ митрополит Бориспольский и Броварской Антоний, митрополит Херсонский и Таврический Иоанн, митрополит Черниговский и Новгород-Северский Амвросий, митрополит Почаевский Владимир, митрополит Северодонецкий и Старобельский Никодим, митрополит Нежинский и Прилукский Климент, архиепископ Шумский Иов, архиепископ Городницкий Александр, архиепископ Кременчугский и Лубенский Николай, архиепископ Конотопский и Глуховский Роман, архиепископ Фастовский Дамиан, епископ Дионисий (Константинов), епископ Барышевский Виктор, епископ Белогородский Сильвестр, епископ Дубенский Пимен, епископ Згуровский Амвросий, гости в священном сане и духовенство епархии. По окончании богослужения Предстоятель обратился к епископу Бахчисарайскому Каллинику со Словом и вручил ему архиерейский жезл. Иерарх преподал верующим свое первое архипастырское благословение. Хиротония архимандрита Каллиника (Чернышева) во епископа Бахчисарайского, викария Симферопольской епархии, совершена во исполнение решения Священного Синода УПЦ от 29 января 2016 года.

КИЕВ. Митр. Антоний (Паканич): Вера – это свобода. К ней приходят с жаждой и охотой, а не силой

вт, 12/10/2019 - 10:09
Размышления митрополита Антония (Паканича) о Церкви, вере, эпатаже и предательстве. Об эпатаже
Мы живем в эпоху новых форм в искусстве, современные мастера пытаются заменить труд, опыт, знания эпатажем. Но эпатаж не предполагает ни красоты, ни глубины, ни усилий, ни вдохновения, а без них не может существовать настоящее искусство. На прекрасное откликаются лучшие струны души, красота взывает к красоте. Если зайти в комнату, где стоит рояль с откинутой крышкой, и хлопнуть в ладоши, отзовется та струна, частота колебаний которой совпадает с колебаниями, возникшими от движения… Пробрался эпатаж и в церковную среду. Он пытается вытеснить все настоящее в человеке, настраивает на пренебрежительное отношение к истории Церкви, Преданию, основам вероучения. Эпатаж узок и эгоистичен, он отражает субъективный взгляд, видение, не имеющее никакого отношения к церковному духу, в угоду эпатажу воплощаются в жизнь порой безумные идеи. Эпатаж всегда противостоит традициям. Нигде пренебрежение к традициям не несет такой фатальности, как в Церкви. Отступление в малом ведет к вероотступничеству и греху. «Верный в малом и во многом верен, а неверный в малом неверен и во многом» (Лк. 16:10). Эпатаж не строится на уважении к другим и зачастую ведет к предательству, так как эпатажный человек ни к чему и ни к кому себя не относит. Он существует сам по себе. О предательстве
Предательство проистекает из неуважения. Человек, не научившийся уважать свою веру, традиции, ближних ничего хорошего для Церкви и людей сделать не может, он не в состоянии достойно рассказать о своей вере, неспособен вдохновить, не может быть истинным членом Церкви. Он лишь внушает другим отвращение и пренебрежение к Церкви, сеет смуту, борется с Истиной. О вере
Вере нельзя научиться как алгебре или геометрии, да еще из-под палки. Вера – это свобода. К ней приходят с жаждой и охотой, а не силой. Вера – самое сильное и прекрасное средство, дающее людям возможность прямо смотреть на себя, других, Бога. Вера позволяет видеть мир без искажений. Только искренняя вера способна сделать человека лучше. В наше время верующий без понятия о своей вере – явление распространенное. Незнание собственной веры – факт, к сожалению, часто встречающийся среди людей разного возраста и разного «стажа» хождения в храм. Одни скрывают это от самих себя, другие открыто наивно заблуждаются, а кто-то гордо делает безумные заявления. Отсутствие или недостаток знаний о собственной вере останавливает духовное развитие. Последующее пребывание в Церкви является формальным, а не сознательно деятельным. О Церкви
В Церкви Христовой нет лишних людей. Никто не выброшен за борт, поскольку во главе Ее не смертный, грешный человек, а Совершенный Кормчий. Творец заботится о каждом Своем творении, желая спасти и уберечь от зла. Заботой о чадах было и создание Богочеловеком Христом на земле Святой Церкви как спасительного корабля для всех Ее членов. И выпадают из него только по собственной воле. Записала Наталья Горошкова

https://pravlife.org/

КИЇВ. Священний Синод прославив чудотворну ікону Богородиці «Знамення» Вілійську

пн, 12/09/2019 - 13:02


Священний Синод Української Православної Церкви прославив чудотворну ікону «Знамення» Вілійську. Знаходиться образ у старовинній церкві Рівненської єпархії УПЦ і зцілення біля нього, тільки у сучасні часи, отримали, сотні мирян з усіх куточків України. 6 грудня на засіданні Священного Синоду було прийнято рішення встановити день вшанування образу Вілійської ікони Божої Матері «Знамення». Підготовку документів для усієї необхідної процедури, згідно з якою церква прославляє ікону, збирав настоятель Свято-Параскевської церкви села Вілія Острозького району протоієрей Олександр Жук. А спонукала його до такої праці, розповідає священник, сама Пресвята Богородиця, що проявила велику милість через свою ікону та зціляла сотні нужденних. «Настоятелем церкви у Вілії я є вже дванадцять років, за цей час на моїх очах траплялось багато чудес: люди, що приходили до образу «Знамення» з хворобами та проблемами, отримували зцілення, відповіді, — розповідає протоієрей Олександр Жук. – Згодом я зрозумів, що потрібно вести особливу книгу, в якій усі зцілені могли б лишити відгук. Історій одужання виявилось дуже багато».

Страницы

Администрация сайта не несет ответственности за содержание информации, которая содержится в архивных материалах сайта, и может не разделять мнение их авторов. Ответственность за информацию несет сторона, которая ее предоставила
Интернет-издание "Епархия" (C) 2013-2019. Сайт разработан: В.Коваленко, А.Чумаченко, А.Беляев.
При использовании материалов сайта обязательным условием является ссылка на alexandria-eparhia.org.ua