Хрещення та перехрещення...

Коли у 2011-у, а без кількох днів, через рік на світ Божий з’явилися мої хлопці, протоієрей Свято-Покровського Собору отець Віталій – з приблизною різницею в один рік – їх охрестив…

Сукупно, на двох хлопців припало декілька хрещених батьків. Та з часом один пішов на підвищення до іншого міста, друга – на «пониження», у ще одного – проблеми зі здоров’ям… Коротше, вірними залишились кум, що хрестив старшого та кума, що хрестила молодшого. І невдоволення, повірте, не від того, що вони не засипають хлопчаків подарунками – від елементарної відсутності уваги з боку «відщепенців»…

А чи можна «переграти» Таїнство Хрещення? З цим питанням ваш кореспондент, з думкою, що він не поодинокий у даній проблемі, звернувся все до того ж отця Віталія…

- Ні, - категорично відповів чесний отче, - Хрещення дається один раз на все життя.

- Але ж, даруйте панотче, що ж робить, коли хрещенні батьки виявились на повірку «бяками», а інші ваші знайомі та друзі, вряди-годи, їх замінюють – і з днем народження вітають, і подаруночками балують, тобто, діти радіють їхній появі на отчому порозі іноді більше, аніж самим біологічним батькам…

- Ви своїм досвідом виявили доволі розповсюджену проблему сьогодення. Таке явище, як недбале ставлення до обов’язків хрещенних батьків полягає у людському нерозумінні Таїнства та поняття “духовний наставник” і, як наслідок, маємо повну відсутність відповідальності. Не можу і постійні подарунки без, знову ж, релігійного виховання назвати повноцінними відносинами між хрещенними і похресником.

- Що ж, так тому і бути. А що би ви порадили іншим батькам, які, можливо, у цей самий момент підбирають майбутніх хрещених батьків для своїх чад? Кого можна запрошувати, а кого «ніззя»?

- Передусім, потрібно почати з себе. Необхідно усвідомити, що дитя – це велика відповідальність, частина не тільки сімейного майбутнього. Від батьків, умов та оточення залежить якість виховного процесу і хрещенні батьки мають бути найближчими і рідними “по духу” людьми, котрі мають окрім матеріальної ще й морально-виховну характеристику, і остання має бути домінантною. Адже виховання в дитині “вони хороші, бо вони заможні” згодом формує матеріально орієнтовану особистість споживача, котра і в батьках буде бачити добре через зовнішнє. В плані роз’яснювальної роботи, можна попередньо звернутися до священика з проханням пояснити суть Таїнства та допомогти підготуватися. Таку процедуру проводив неодноразово, зокрема, Ви самі пам’ятаєте, скільки часу приділив для пояснення поняття “духовний наставник” та виховання, навіть по рокам перелічував. Шкода, що не всі це сприймають, як заклик до дій.  

Щодо правил, то хрещеними матір’ю та батьком можуть бути понолітні люди православної віри. Не можна запрошувати на хрещених батьків подружню пару. До речі, пара хрещених батьків, згідно церковних канонів, згодом не може пов’язувати себе шлюбними стосунками, якщо ж так сталося, то потрібно звернутися до священика для пояснення наступних дій. Монах і монахиня, теж не можуть бути хрещеними батьками, як і священик, про що написано ще у прадавніх правилах. Стосовно того, як стверджують, що хрестити дитину не може ані заміжня жінка, ані нежонатий чоловік, то це народний поголос, який не має церковного підґрунтя.

У питанні про зміну хрещених батьків, то для цього є певні умови та правила, котрі роз’яснять у кожному православному храмі.

- До слова, отче, щодо народного поголосу: кажуть, відмовляти стати хрещеним батьком чи матір’ю не можна…

- Це, також – народний поголос, який не знаходить канонічного підтвердження. Адже людина має чітко вивіряти свої можливості зі своїм бажанням. Погодьтеся, краще, зваживши все, відмовити і надалі залишатися вірним другом (чи подругою), аніж, взявши на себе заважкі обов’язки, уникати під різними приводами спілкування як зі своїми кумами, так із хрещениками, що підтверджує не тільки Ваший досвід. Звичайно ж, в цих питаннях є чимало нюансів, котрі кожен може обговорити із священиком.

А найважливіше у визначені: хрещені батьки, нарівно із рідними батьками, несуть відповідальність за подальшу долю своїх хрещеників. А у разі смерті батьків дитини (на жаль, і таке трапляється) – повну відповідальність. Принаймні - перед Богом.