Вхід Господній до Єрусалиму відзначили в Олександрії

17 квітня 2022 року, у день вшанування Входу Господнього до Єрусалиму, Високопреосвященніший архієпископ Олександрійський і Світловодський Боголєп очолив літургію у кафедральному соборі Покрова Божої Матері м.Олександрії.

Його Високопреосвященству співслужили клірики храму.

По завершенні богослужіння Владика привітав всіх із святом та освятив вербу.

І саме день Входу Господнього до Єрусалиму та наступна Страсна седмиця уготовляють нас до правильного розуміння та сприйняття Пасхи.  Христос, входячи у Віфагію, посилає двох учнів у поселення, щоб ті взяли ослицю і молодого віслюка (причому ослицю згадує лише євангеліст Матвій). Ослиця – є вираженням слова про обраний народ, а віслюк («на ньому ж ніхто ніколи з людей не сидів») – народ новий і неприборканий, тобто язичників і людей, що зв’язані гріхами і пристрастями (Він прив’язує до виноградної лози віслюка свого і до лози кращого сина ослиці своєї (Бут.49, 11)).  Два апостоли, як говорить св..Феофілакт,  – Петро і Павло, були послані до обрізаних і до язичників відповідно, щоб розірвати ці узи. Це означає і кожну людину окремо, зв’язану гріховними звичками плоті, адже Слово, Вчення Слова відв’язує всякий дух і всяку плоть, позбавляючи від цього полону. І до нині нас двоє звільняють від рабства гріху – Апостол і Євангеліє. 

Одяг, який було покладено на віслюка означає доброчинність, бо душа, що  не прикрашена доброчинністю не стане місцем перебування Бога.

Народ, що передував – пророки, що жили до приходу Спасителя, а народ, що супроводжував – явлені потому мученики, сповідники, преподобні вчителі, які підстилали одежу свою Христу, тобто плоть підкорювали духу, адже покровом душі є тіло.

Радісна зустріч Господа нашого Ісуса Христа не повинна для нас мати значення лише історичної події, але значення події, відчутної для нас, для нашої душі і сьогодні. Спаситель миру є цар не тільки ізраїльського народу, але і всіх людей в цілому, і приходив Він не тільки до єврейського народу, кроткий і праведний, але постійно йде до кожного з нас, постійно стукає у двері нашого серця, і ми повинні завжди з великою радістю зустрічати нашого Господа.